Весна – час оновлення. Книжка від видавництва Крокус, що якнайкраще пасує до цього настрою. Коротка історія з художнім текстом та фактами із життя найвищої вершини Українських Карпат, яку написала Катерина Міхаліцина та дуже тепло проілюструвала Світлана Балух нам з п’ятирічним сином дуже сподобалася.

Гори – це простір. Гори – це висота. Гори – це щастя. І сидячи тут у неймовірно рівнинному Берліні, ми подумки за допомогою цієї чудової книжки переносимося в Карпати. Вирушаємо в мандрівку на Говерлу, яка в цій історії заквітчана рододендроном, якого ми всі знаємо як червону руту. Йдемо шукати червону руту:) І знаходимо її, зустрівши по дорозі інших мешканців і гостей (часом не дуже чемних) цієї гірської вершини.

Ні, нечемні гості, це не овечки, а дехто інший. Це не дуже добре проінформовані про гірські ландшафти люди. Насправді ця вершина дуже символічна для українців, це найвища точка нашої держави і одне з дуже популярних місць літнього гірського відпочинку. На жаль, відсутність досвіду відвідання таких місць та ігнорування правил поведінки засмічують та руйнують середовище проживання живих організмів.

Але всіх цих відвідувачів обєднує бажання зануритися в світ пригод і відкриттів. Бо Говерла це гора – загадка, гора – сюрприз і гора – чудова нагода подивитися на цей дивний світ згори. І побачити багато всього одночасно. І хвилясті від минулорічної трави полонини і неймовірний цвіт високогірних квіток і манюсінькі поселення в долині. Це якщо гарна погода.

А коли хмари вирішили, що буде дощ, то відчути неймовірну секретність своєї експедиції і пережити мінливість стихії.

Багато хто приходить в гори слухати їх і насолоджуватися почутим. Є в цій історії і такий епізод. До речі ця ілюстрація найбільше всього сподобалася малому читачу. Насправді у горах ти завжди ближче до зірок.

Наша сім’я дуже любить мандрувати: бизько чи далеко, довго чи на один день. Особливо ми любимо гори. І тому книжка про Говерлу занурила нас у спогади та надихнула на нові мандрівки. Таких книжок про природні ландшафти хотілося б бачити більше і частіше. Бо в Парижі і Венеції у наших книжкових мандрівках, ми буваємо частіше, ніж у Карпатах, Медоборах, заплаві Дунаю чи безлічі інших цікавих та неймовірно атмосферних місцях.

Текст цієї короткої історії доповнюється фактами про гірські ландшафти та Говерлу, для батьків, які бажають розповісти про Говерлу більше є ряд актуальних лінків.

Ілюстрації до цієї історії неймовірні. Точність передачі ландшафту та кольористика дуже вдало переносять нас в цю місину. Кожна наступна генерація дітей має свої особливості візуального сприйняття і часто малюнки, які подобаються батькам, не заходять так само їх дітлахам. У цій ситуації в книжці Говерла візуальна частина, особливо фрагменти з рододендроном та нічна ілюстрація в наметі, захопили обох.

В яких ситуаціях буде добре читати цю книжку? Це всесезонна розповідь, хоча описана літня Говерла, яку можна читати перед сніданком, перед сном і обіднім дріманням. Мяка обкладинка і формат книжки добре підходить для читання в дорозі, мандрівках, там, де треба почекати чи зробити паузу від рухливих ігор.

Детальні малюнки дають змогу відволіктися на інші деталі такі як чорниці, ожини, мох, лишайник, овечок, що пасуться на полонині.

До речі, а порахуйте, скільки овець пасеться на говерлянських схилах? А попереду? А позаду?

В цілому чудово, що видавництво Крокус започаткувало таку серію “Цікава Україна” і взялося друкувати невеликі, але змістовні книжки у мякій обкладинці.

Читайте про Говерлу і надихайтеся на підкорення нових вершин.

Чекатимемо на нові гірські книжки про крокуси, шафран, де в горах закінчується ліс і де сховалися ведмеді. 🙂

P.S. А на завершення фрагмет ілюстрації, яка дуже сподобалася батькам.

Квітка крокус – це весняний відчайдух, які попри мінливість погоди у цей час, зафарбовує наше ранньовесняне буття у яскраві кольори. Це дивовижно ніжні та водночас витривалі квіти. Часто вистромлюють свої ніжні пелюстки крізь сніг, тягнучись до світла, розстилаючи неймовірні килими серед минулорічного листя. І в дикій природі і в невеличкому міському садочку крокуси неймовірні.

• 

Тому не випадково, що реалізуючи ідею створення дитячого контенту, творча команда назвала своє видавництво іменем цього ранньоцвіту. І з 2019 року видавництво Крокус радує нас кольоровими і змістовними моментами. Наші віртуальні стежки перетнулися в соціальних мережах відразу після створення такого виробництва дитячого щастя, і з того часу Мамський блог надихається успіхами цього чудового видавничого проекту.

Перше, що зігріло нашу душу, це особливо тепле відношення команди видавництва до природничої тематики. Справді, попри бурхливий розвиток дитячого книговидавництва, цікаві дитячі книжки на тему довкілля та природного середовища в якому власне зростає дитина, зустрінеш не часто. Тому, коли у видавництва з’явилися серії Цікава Україна та Про природу ми затамували подих і стежили за новинками.

Продукція цього дитячого видавництва досить прицільно реагує на декілька запитів дитячої читацької аудиторії: зручний формат, оригінальні ілюстрації та зрозумілі дітям тексти.

Що зацікавило нас особливо?

Перше, це тепле, легке запрошення до відкриття здавалося б звичних речей з дитячої перспективи в книжці Валентини Вздульської “Я – Кіліманджаро”.

Друге, це неймовірно яскрава і свіжа серія книжок Цікава Україна. Про яку ми напишемо більше, бо це класні книжки.

Третє, це Книжка в якій можна побродити і щось цікаве знайти “Дивний лис і дивний ліс” від Галини Кирпи

Четверте, це історія, яку з-під води для нас дістала Катерина Міхаліцина і розмалювала Оксана Драчковська Томо та його кит.

Що ще? Тут є ще, скажу я вам.

Наприклад,

• книжки авторства Оксани Лущевської, яка неймовірно задовольняє запити найменшої читацької аудиторії;
• історії білінгви 100 казок Мами Гуски та Гарбузова відпустка;
• порція реготу в книжці Лімерики від Сашка Дериманського.

• 

А як же ж класика дитячої літератури, морщачи чоло, запитають досвічені дитячелітературознавиці і знавці. Запросто, є тут і таке теж.

Відомо, що скандинавська література відрізняється простим описом складних життєвих ситуацій, безліччю важливих деталей повсякденного життя та купою інших речей з терапевтичним ефектом, які роблять всіх і дітей і дорослих більш стійкими до негараздів. Тому такі історії зі Скандинавського півосторова є досить популярними серед дитячої аудиторії багатьох країн світу.

І вони вважаються новою класикою після визнання національними та міжнародними професійними спільнотами та за відгуками читачів.

Видавництво Крокус має в своєму портфелі (скоріше, це картата торба у квіти):

книжки Марії Парр з Норвегії у перекладі Галини Кирпи;

історію про Ліннею від Кристини Б’ерк теж переклала пані Галина;

пригоди Булькала від Руне Белсвіка з Норвегії, який був в Україні під час презентації перекладу своєї книжки українською;

історії від німецької авторки та ілюстраторки Крістіни Андрес для читання найменшим читачам.

Ще для малюків, які швидко дорослішають Видавництво “Крокус” приготувало історії про Лукаса, в перекладі з норвезької від Наталії Іваничук, авторства текстів Югана Б. Мйонеса та ілюстрації Ошільд Ірґенса

Ну а щось дуже модне? На рахунок модності не підтвердимо, а от актуальності так.

Дві сучасні книжки, про важливі аспекти людської фізіології, видані в Крокусі, дуже гарні.

Одна чутлива тема, це народження братика чи сестрички, що перевертає світ малюків і викликає купу питань, описана в книзі від Камілли Оттерлей та Лєне Аск у перекладі з норвезької від Ірини Сабор і має назву “Привіт, маля!”

Друга суперчутлива, важлива – це тема початку менструального циклу. Її видавництво переклало з англійської за допомогою Антоніни Ящук. Автори текстів Юмі Стайнз, доктор Мелісса Кан, класна візуалізація від Дженні Летема. Український переклад консультувала жіноча лікарка Наталя Лелюх, просвітницьку роботу в сфері жіночого здоров’я якої важко оцінити. Повна назва цієї книжки: “Поговоримо про місячні. Зрозумілі відповіді на зовсім не дурні запитання”.

Поки пишеться цей пост на Мамському блозі, впевнені що Видавництво “Крокус” готує для вас щось цікавеньке. Тому радимо звертати увагу на квітку крокуса на обкладинці, якщо ви шукаєте почитати, щось цікаве, кольорове чи актуальне.

Не проґавте!

Насправді було б чудово якщо цих захопливих детективних історій було більше. Оповідає автор захопливо, персонажі актуальні і цікаві, розслідування динамічні.

Третя історія з серії книжок про детктива Носика, теж нам дуже сподобалася. Тут розповідається про три епізоди з життя детектива та його помічника, де він застосовує свій нестандартний підхід та професійну солідарність.

Третя книжка має назву “Як детектив Носик здивував Нові Липки” і вона цілком відповідає вмісту, бо методи викриття дрібних шахраїв, амбітних брутальних злодюг та хитрих невловимих крадіїв здивуюють навіть досвічених читачів детективів.

Ця книжка складається з трьох розділів, кожен з яких є захопливим завершеним розслідуванням. Тут ви дізнаєтеся і про митців місцевого масштабу, творчістю якого особливо пишаються жителі містечка, і про детективну історію, яка закінчилася тільки почавшися, навколо шахового клубу і звичайно про надзвичайну спостережливість пана детектива у викритті особливо спритного крадія. Пес Куба допомагатиме своєму напарнику, коли добрими чи іронічними словом, а коли працюючи як професійний шпіон.

Перша пригода заглиблює нас у мистецтво та поганців, що зазіхають на мистецький спадок. Усі схвильвані, бо дізналися, що планується викрадення дуже цінного експонату з музею Нових Липок. Просто запобігти крадіжці це пів справи, а от як змусити злочинців зізнатися. Читайте, цю історію і дізнаєтеся.

Друга історія теж виглядала на початку досить гучним злочином, але пан Носик уважно співсавивши факти обіграв шахрая, поставивши йому шах і мат.

Третя історія відбулася під час важливої для всіх жителів міста події, у той час, коли мешканці вийшли з своїх домівок і заповнили всі публічні місця. Прибули туди, як бджоли до нектару, деякі не зовсім певні, а точніше сказати досвічені в злочинах особи. Але якщо у вашому місті мешкає, такий досвічений детективний тандем, як пан Носик і його друг Коба, то все під контролем.

Попри численні загрози, що виникають у книзі, і для людей і для мистецьких творів, текст написаний без посилення страшних контрастів і сприймається зацікавлено. Ця історія однаково сподобалася всім – і дорослим і дітям. Теж варто зауважити, що всі три історії будуть цікавими дітям, які вчаться читати.

Шкода, що це було всього три книги детективних історій для дітей.

З цими пригодницькими історіями ми цікаво провели трохи сірий і холодний цьогорічний лютий і зрозуміли, що будемо шукати ще інші детективні історії. Ці книжки будуть добрим подарунком для учнів початкової школи. Варто поцікавитися про їх наявність у дитячій бібліотеці, бо книги Мар’яна Орлоня є здобутком польської дитячої літератури. Попри ледь вловимий польський контекст ці детективні історії цілком зрозумілі та дуже цікаві дітям з інших країн. Захопленого читання цих детективних історій.

Цьогоріч різдвяноноворічний час особливий. Віртуальні контакти, відеовітання та особливі зусилля щодо підтримання святкового настрою. Ми в Берліні, де свята закінчуються акурат першого робочого дня після першого дня Нового Року. Як не втратити відчуття свята та не розкиснути? Зрозуміло, що потрібно щось особливе. Казкова історія, де всі пригоди та перепетії закінчуються добре. Де поганці покарані, а ті, хто вірить у чудо неодмінно стають його свідками.

І ми знайшли таку чудову історію, яка допомогла нам зануритися у магію приготувань до Різдвяних Свят і подарувала радість. Нею виявилася Різдвяна історія ослика Хвостика, яку ми придбали в Україні ще влітку 2019 року. Книжка красиво стала на полиці чекати свого часу, бо вона без кольорових малюнків, не товста, але і не тонка і там багато тексту. Ми вибрали формат сімейного читання і ця книжка наповнила наші вечори теплом, пригодами і радістю між кінцем 2020 і початком 2021 років. Ми почали читати її в останній тиждень старого року і завершили в перші дні нового. Дуже символічно виявилося.

• 

Книжку написав Олександр Гаврош, намалювала Світлана Сова, видало у 2019 році видавництво Фонтан Казок. Прочитана книжка подарувала читачам надію та оптимізм.

Це історія про тваринку, яка дивним чином опинилася в передгір’ї Карпат, живе у духовному центрі, де влітку оздоровлюється багато дітей і дарує всім радість. Але добрі люди вони досить часто безхитрісні та наївні, тому кожен поганець хоче відібрати в них трохи радості і збагатитися. Так сталося і з отцем Теодором з садиби якого за декілька днів до Різдва вкрали маленького улюбленця ослика Хвостика. Ця тваринка це був не тільки подарунок від владики, що опікувався, щоб дозвілля дітей було цікаве, а й важливий фрагмент щорічного Вертепу, де ослик Хвостик грав свою роль. Як тільки ослика виманили з його теплої стайні та випхали в темну ніч на гору, де він добряче налякався сам та налякав інших, закручується цілком детективна історія.

Читачі дізнаються дуже багато нового та цікавого про життя декількох сіл та невеликого міста, де встиг побувати за час своїх передріздвяних пригод ослик.

А пригоди в нього були ого-го! Під час своєї вимушеної мандрівки, що розпочалася після втечі від викрадачів в житті ослика зявляються і сержант Кузька, і дві поважні пані, що живуть подалі від людей, і працьовитий майстер на пенсії, що має невеличку дачу, і бандити, і мешканці ромського поселення, і сім’я з маленьким Миколкою. Для всіх цих людей зустріч з Осликом Хвостиком стала початком змін у житті, пригод чи приємним спогадом. Для декого сигналом, що треба відмовитися від своїх намірів та залякувань, припинити свої злодійства. Єдиним безсумнівним моентом, що обєднує цих героїв, є особливо трепетне очікування Різдва.

Головний герой цієї історії теж має потаємну мрію, зустріти подружку овечку Берту. І саме поклик іти за мрією стає поштовхом до щасливого завершення цієї неймовірної пригоди.

Особливої уваги заслуговує локація у цій історії. В описі місцевості, де відбуваються події, добре прочитуються мальовничі локації Закарпаття. Передгіря Карпат, але з того іншого боку. Як привид з минулого в цьому культурному ландшафті виглядає напівзакинутий маєток. Він, своєю появою в цій пригоді, відсилає нас у минуле цих країв. Ромське поселення, що притулилося десь між межами сіл і є частиною сьогодення теж вписане в історію надзвичайно вдало.

Такі пізнавальні деталі роблять цю книжку затребуваною для розуміння та пізнання українського сьогодення поза великими містами чи дуже глухими селами.

Ця повість від Олександра Гавроша могла б стати чудовою основою для сценарію фільму сучасної різдвяної історії. чи короткого серіалу. Все настільки динамічно і водночас глибоко і тепло описано, що ця книжка потребує більшої уваги.

Можливо вона просто чекає своєї особливої нагоди, а ми чекатимемо на продовженя історії від Ослика Хвостика анонсоване автором в кінці книжки.

Ми читали вголос невеликими уривками, з коментарями та обговореннями. Історія сподобалася всій нашій сім’ї. Це така книжка, яку справді вартує придбати до сімейної бібліотеки. А можливо ще комусь подарувати, щоб поділитися передчуттям Різдвяного Дива.

Мамський Блог бажає всім читачам затишного і теплого святкування Різдвяних Свят. Не втрачайте віри в дива! Долучайтеся до їх творення своїми мріями!

Ця книжка живе і мандрує з нами майже три роки. І вона не набридає, бо там є цікаві віршовані тексти і дуже класні ілюстрації.

Ми купили її, бо на обкладинці жирафка намагається подивитися на все догори дригом, а всередині сховані бегемоти, крокодили, сова, собака, жук, дельфіни, восьминіг, носоріг, слон, чапля, баклан і жаби, що в морі не живуть. Ще є абсолютно конкретні поради (віршовані звичайно) як зарадити глюку та переповненій памяті компа, а також трохи про морський бій і про переполох у тринадцятому трамваї, який підглянув і завіршував автор.

Мова іде про збірку дитячих, слід додати дуже сучасних віршів від Івана Андрусяка “Лякація”. Збірку, що розмалювала Лілія Курцеба видало у 2017 видавництво Фонтан казок.

Книжкова обкладинка привертає увагу і підморгує до читача.

А що там далі? Вибух коротких віршованих історій про все на світі.

Несподівані запитання і ще несподіваніші відповіді. Трапиться нагода – поповніть бібліотеку цією невеликою, але насиченою книжкою. Її можна читати з дорослими, яких напевне захопить легкий стиль віршування Івана Андрусяка. Дітлахи, які знають літери – можуть пробувати читати. Хоча на книжці написано, що для школярів, дошкільнятам теж пасуватиме. Грати в слова з певними літерами, чи ще щось. Це той варіант видання, де ілюстрації та текст дуже добре збалансовані.

Які перваги цього формату книжки? Вона компактна, дітям зручно з нею самими давати раду. Вона весела і з цікавими запитаннями. Вірші, попри те, що це не умовно класичний стиль для української дитячої літератури, захоплюють дошкільнят і школярів. Це серія “Добрі вірші” і вони не просто добрі, а дуже добрі!

За збігом обстави до рук потрапила книжка від чудового Всеволода Нестайка з досить незрозумілою назвою “Чорлі”. Взялися з`ясовувати чи це одруківка чи ребус до захопливої історії.

Книжка видана у 2012 році у видавництві “Час Майстрів” в серії “Рекомендуємо почитати”, проілюстрована цікавими малюнками від Ірини Смирнової.

Події, що описані в п’ятнадцяти розділах історії, відбуваються в досить незвичному вискогірному місті Дивограді, що межують ще з деякими чудернацькими землями з людьми та звірами. Живуть люди під керуванням короля та королеви досить непогано. До певного моменту, коли в прикордонні цієї чудової країни міста не з’являється один дуже тривожний і налаштований робити погане персонаж. Робить він псує події, зовнішній вигляд людей за допомогою чарів. Але тут з’являється ще дивний кіт та не менш загадковий хлопчик, що всього боїться. І тут то закрутилася така історія…

В цій короткій та динамічній історії є:

• казкова принцеса та її наречений;
• хлопчик який дуже боявся, але чомусь мав страх собі в цьому признатися;
• кіт з чудернацьким характером, який вмів трохи чаклувати;
• поганець, що в кінці перестав бути злюкою;
• трохи циркових артистів;
• королівське весілля, що було схоже на вечірку
• і ще багато цікавих моментів …

І з’ясувалося, що кіт назвався Чорлі, через чорний колір свого забарвлення. Автор написав невелику, динамічну та дуже цікаву історію, де за допомогою казкового суспільства дуже зрозуміло пояснює окремі прояви людського суспільства. Експерти радять до прочитання, ми підтверджуємо цю пораду. Книжка чудова і для читання та розглядання.

Багато чому діти вчаться підглядаючи за батьками. Це стосується і читання. Я дуже щаслива, що за останні десять років в українські сім’ї повертається мода на читання. Чому? Причин багато. Одна з них поява якісної друкованої продукції, цікавих книжок для дорослих та дітей. Цікаві малюнки, змістовні тексти від українських авторів та ілюстраторів, якісні переклади новинок та класичних творів суттєво розширюють спільноту книголюбів-читачів. Зараз дитяча книжка українською стала доступніша і різноманітніша. Щоб така тенденція була позитивною, треба формувати стабільний читацький попит.

Є категорія дітей, яким оці всі казкові історії з багаторазовими перетвореннями і обов’язковим щасливим кінцем не цікаві, бо вони гублять нитку і їм стає нудно. Для таких випадків важливо підбирати урізнаваних героїв і щоб з ними відбувалося щось динамічне і цікаве. Одним з прикладів таких історій є спільний проект Ірени Карпи та Наталки Гайди, який візуалізувався у книжці “День усіх білок” від видавництва Чорні Вівці.

Книжка цікава від першої і до останньої сторінки. Події відбуваються на межі лісу між середовищем життя білок і людей. Починається історія як дещо оновлена казочка про лісових звірят, що спостерігають за життям людей. Але вже через декілька сторінок сюжет закручується до міні детективу, а на останній сторінках стає досить напруженим. Книжка навряд чи підійде для читання перед сном чутливим дітям, але прочитати, щоб зрозуміти як реагують інші живі організми на нашу поведінку в природі і просто пореготати варто.

Дуже класно вписалися в пригоду собаки, які з опонентів в ході перепетій перетворилися на союзників угрупування білок. Все як в реальному житті, схожість казкових персонажів на жителів міських нетрів, що наступають на лісові екосистеми, дивовижна. Люди та тварини, що живуть по той бік лісу, так потонули в комфорті, що стали егоїстами.

Як і в кожній казковій історії в цій розповіді є мрія. Це бажання одного з головних героїв Кучерявчика літати, яке знаходить досить неподіване продовження. Важко розібратися, хто головний, а хто другорядний персонаж у цій історії, бо складається враження, що в боротьбу на захист довкілля ввязалися всі, про кого згадують у цій книжці.

Ми читали цю книжку чотрирічним сином в декілька заходів. Склалося враження, що для такого віку текст трохи на виріст. Він із задоволенням роздивлявся малюнки і розповідав власну версію історії про білок, після того як загубив сюжетну лінію. Старшій дочці, якій одинадцять років все сподобалося і вона прочитала цю історію за один вихідний. Мені ця історія сподобалася дуже. Можливо є декілька дуже емоційних діалогів, але ця історія і про боротьбу також.

Як і де читати. Та всюди і всім для того, щоб пройнятися позитивом героїв. Але активним дітям перед сном напевне ні.

І з цієї казкової історії міг би вийти чудовий мультик, або комікс. Деякі моменти хочеться ширше візуалізувати.

Якщо бажання надихати свою дитину власним прикладом читання є, а можливості осилити дорослу книжку немає, Мамський блог має одну перевірену ідею. Берете одну дитячу книжку, читаєте, регочете і наступні два-три дні читає і регоче ваша дитина. І читаєте, і гарний настрій маєте, якщо до рук потрапила повість від Сашка Дериманського про вчителя початківця Остапа Квіточку. Видало цю книжку поважне видавництво Абабагаламага, проілюстрував у досить цікавий спосіб Максим Паленко. Книжка побачила світ ще у 2016 році, зявилася у нашій бібліотеці минулого літа і цієї весни нарешті потрапила нам перед очі.

Забігаючи наперед хочу сказати, що цю книжку я рекомендую читати і дорослим. Письменникам у якийсь дивний спосіб досить часто вдається передбачити майбутнє і в деталях розписати розстановку сил добра і зла. Тому якщо глибокий аналіз сучасної дійсності змушує переживати негативні емоції, скористайтеся сміхотерапією від Сашка Дериманського.

Події відбуваються в двох паралельних реальностях: в кам’янистому та темному потойбіччі, де панує дивна атмосфера хаосу та безладу та невеликому поселенні, де життя іде своїм плином з купою щоденних проблем і порядку теж не дуже багато. Історія починається з лайки, яка була оцінена моніторинговою службою потойбіччя як прокляття на адресу новонародженого хлопчика. Для служителів темних сил це дуже велика вдача таке зафіксувати, але для співробітника пекла Вельзепера це стало початком великих проблем. В іншому світі, хлопчик якого облаяла у пологовому будинку акушерка виріс, вивчився на вчителя, отримав перше робоче місце і встигає у кожному місці зібрати неймовірну кількість халеп. На обкладинці ілюстартор зобразив головного героя з букетом його смішних і не дуже халеп.

Деякі ситуації в житті можна охарактеризувати як повний триндиць. У цій історії він приходить до всіх по черзі, а деколи і одночасно: до колективу школи, коли туди приїздять інспектори, до інспекторів, коли їхня перевірка набуває несподіваних оборотів, до мешканців потойбіччя, коли в них наступає демократія і владу захоплюють грішники, до напівгаспида Вельзепера, коли він розуміє, що дарма ловив кажанів і ще в багатьох випадках. Але і такі ситуації завершуються добре. Книжка має певний психологотерапевтичний ефект: не треба боятися бути смішним і не втрачати оптимізму через халепи.

Книга цікава, динамічна та оптимістична не дивлячись на різноплановість персонажів. Оскільки книга була анонсована як пригоди молодого вчителя, то очікувано було трохи дізнатися і про його учнів. Але історій про учнів у цій повісті майже не було.

І дуже б хотілося прочитати продовження історії та дізнатися про подальшу долю героїв. Чи вдалося Остапу Квіточці змінити життя в школі, чи став він вчителем. Ну і як склалося життя в закоханих мешканців потойбіччя в реальному світі після того як вони побачили небо. Ну і чи написав і захистив докторську Павло Панасович. Цікаво, правда?

Можна читати у жаркий літній день ховаючись в холодку і вишукуючи в мисці полуницю чи черешню, або в літню прохолодну мряку посьорбуючи какао, чи уголос з друзями на відпочинку. Приємного читання!

Коли в серці Києва вирував Книжковий Арсенал, наша мамсько-дитяча команда вперше ночувала в наметах на березі річки Дам в околицях Берліну. Спільного між цими подіями було те, що і перша і друга відбувалися в чудовому українському середовищі.Так як ми в Берліні, а подія була в Києві, то спробуємо на основі аналізу всіх навколоарсенальних постів та репостів у соцмережах, статей та анонсів видавництв скласти свій список літературних бажань. І хоча левова частка подій стосувалися дорослої літератури, одна ми за перевіреними лінками та відомими тільки мамському блогу віртуальними стежками дистанційно довідалися про ті нові книжки українською мовою, які вийшли у дуже відомих, ще не дуже відомих та зовсім нових видавництвах.

Ми раді, що адміністрації цього культурного форуму вдалося домовитися з видавництвами ветеранської літератури. Завдяки констатації цього літературного напрямку більше людей зможуть дізнатися про історію боротьби проти окупації. Частина цих видань є у нашій бібліотеці завдяки реально-віртуальному магазину Блокпост. Сподіваюсь, що наші діти, коли подорослішають зможуть на основі цих видань сформувати думку про війну без ретуші та маніпуляцій.

Читання українських книжок залишається важливою і дуже цікавою частиною мамсько-дитячого життя поза Україною. Страшенно радію з того, що більшає якісних україномовних перекладів світової класики та сучасної дитячої літератури, а також розвивається власне українська дитяча література, яку теж мабуть буде цікаво перекласти.

І ще одна ремарка. Так як тема форуму була пов’язана з сусідством, то цікаво було б дізнатися які книжки читають діти наприклад в Молдові, Білорусі, Румунії чи Польщі, або Хорватії, Італії, Німеччині, Франції чи Іспанії.

Отож до справи!

Перші позиції в нашому списку належать видавництву Фонтан казок. Чому? Відповідь очевидна. Тому що 99,9 % всіх видань це дитяча література. Цього року фонтан особливо потужний та різнобарвний, бо впорядкував і видав сучасні українські казки. А як кажуть казок багато не буває, тому купимо одну чудову книжку собі і ще одну на подарунок хорошим друзям. В цьому видавництві є чудова традиція проводити конкурс на найкращий твір про сучасних дітей. Ці книжки ми купуємо щоразу і жодного розчарування. На цей раз це Рожевий записник детектива Стасика. Ну трохи насторожує рожевий, але я думаю, що це для розширення читацької аудиторії (як пишуть для привернення уваги). Чекайте на наш відгук на мамському блозі в кінці літа. Ну і не забути купити нову книжку з серії Мікробот. Ще ми купимо Свинку, яка плакала в небо, Різдвяні історії ослика Хвостика, Зюзю та Пташку Пін на прізвище Гвін (дві останні ми не встигли купити в минулому видавничому році).

Наступні позиції належать двом улюбленим видавництвам Абабагаламага та Видавництву Старого Лева.

Видання першого нам купує дідусь у фірмовій крамниці в центрі столиці, ми намагаємося не прогавити найбільш цікаві для нас книжки. Цього року ми докупимо книжки від Володимира Рутківського. Придивилися Мері від Сашка Дериманського. Ну і щось з давніших видань для найменшого читача.

Покупки книжок від Старого Лева через інтернет це просто покупка, а коли покупка відбувається у дружній до допитливих дітей книгарні в центрі Івано-Франківська, то це ще і приємне спілкування. А останнє має дуже велику цінність. Що ми купимо цього разу? Клуб червоних кедів від Ани Пунсет. Це після енциклопедії буде друге перекладне видання з іспанської, яке потрапить нам до рук. Також Сікстен від Ульфа Старка і все нове про Джуді Муді.

Ще є новини від чудової Юлії Смаль, яка володіє унікальною здатністю розповідати про складну хімію простими дослідами. Новинка від цієї авторки була якось слабо поширена, але нас не обдуриш! Ми знайшли Лесеві історії у видавництві Старого Лева і обов’язково придбаємо цю книжку. Ну і принагідно зауважимо, що Книга про сміття від Галини Ткачук повинна спрацювати краще ніж сто і одна теоретична програма з підвищення екологічної свідомості школярів.

Попри спеціальні сайти про дитячу літературу деякі цікаві та корисні видання не завжди є достатньо інформації. З боку нашої вже майже одинадцятирічної читачки є запит на літературу про сучасних дітей. Ми є власниками Великої книги почуттів від видавництва Урбіно, про яке знаємо давно. Цього року звернули увагу на Мія дорослішає, дві історії про детектива Кефірчика та книжку про пригоди шкарпеток. Сподіваюся, що нашу читачку (її маму вже зацікавило) вразять книги від цього видавництва. А для чотирирічного читача можливо книжку про дитячий садок від дружнього до Урбіно видавництва Абрикос.

Хитромудрий алгоритм Фейсбуку доніс до нас інформацію про серію Цікава Україна. Виявляється, що новостворене видавництво Крокус надрукувало пізнавальні книжки і об’єднало їх у серію Цікава Україна. Спробуємо придбати разом з віршиками від Галини Кирпи. До речі книги про навколишній світ з поясненнями зрозумілою мовою і цікавими ілюстраціями поки є рідкістю. Тому радо вітаємо всі видання українською натуралістичного змісту.

Оскільки в нашій сім’ї підростає ще один читач, але поки напевно більше розглядач малюнків, то нас зацікавили видання від арт-видавництва Чорні Вівці Папужка та Рака Така, або риба яка співає. Ще в нас нема історії про білок від Ірени Карпи. Для школярки розглянемо видання про те, як зрозуміти свій гаджет.

Це те, що будемо купувати, як кота в мішку. Не подивившись в очі.

А як же ж дитячі новинки від універсальних видавництв, запитаєте Ви. Такі видавництва за українськими мірками є великими, їх книжки доступні в книгарні Є та найбільших книгарнях обласних центрів. Звичайно подивимося, придбаємо і обов’язково поділимося враженнями від новинок Vivat, #книголав, Навчальної книги Богдан,

Колись, коли моя дочка потребувала більше малюнків в книжках, ніж тексту комікси з українським текстами були як сніг влітку. Зараз цю нішу намагається заповнити видавництво Наша ідея Nasha Idea з щоденником Вишеньки. Ідея виглядає цікавою, але дуже хотілося б побачити цю книгу перед покупкою. Сподіваюся, що нам пощастить і ми знайдемо її в книгарнях Івано-Франківська.

Все що з даного переліку не влізе в бюджет буде залишене списком побажань для тих хто збирається до нас в гості в Берлін.

Можливо список розшириться і ми знайдемо ще щось нове і цікаве. Дуже приємно констатувати, що якісних книжок українською для дітей більшає. А поки список формується і бажання співставляються з можливостями ми за наступний місяць викладемо враження про деякі минулорічні знахідки.

До цієї книжки я добиралася давно. Вона довго аноносувалася і вийшла в акурат тоді, коли ми перебралися до Берліну. Про неї писали в соціальних мережах. І ось нарешті влітку 2018 мені вдалося взяти цей примірник в руки, почитати анотацію. І знову відкласти цю книжку вбік. Вона виглядала мені як новий вишуканий десерт, який треба споживати у виключно святкових ситуаціях. З іншого боку ще в мене був підсвідомий страх прочитати цю книжку і зрозуміти, що історій, які описують сільські поселення як культурну глушину стало на одну більше. Це як спробувати екзотичний фрукт.

Чому таке відношення? Ця історія рецензувалася як історія однієї поїздки двох столичних жительок у глухе село Ясіня. Саме так я прочитала по діагоналі відгук на цю книжку, де протиставляється міський та сільський спосіб життя не на користь останнього. Хоча поспішу зауважити, що для цього карпатського поселення краще підходить назва містечко. Тут розмовляють дуже цікавим українським діалектом і слово ЙО має дуже багато відтінків, в Ясінях починаються багато цікавих гірських маршрутів і тут попри все добре збережена культурна самобутність. Такими, може трохи з кращою інфраструктурою, є гірські містечка в інших частинах Карпат, чи Альп. Справді це поселення вартує, щоб про нього написали повість. І не одну.

Допитливість пересилила всі ці страхи і в переддень Нового року почала читати цю таку дражливу для мене повість. І прочитала її за чотири заходи, роблячи перерви для передноворічних приготувань. Дуже задоволена, скажу Вам. Поспішаю ділитися цим.

 

Трохи про історію цієї книжки до читача. Видавництво Фонтан казок, на яке одна доччина подружка каже Фонтан книжок, оголосило черговий конкурс історій про сучасних дітей: “Напишіть про мене книжку”. Рукопис повісті Тетяни Стрижевської ” Файні товсті дівки, ЙО!” переміг  у 2016 році за результатами конкурсу. Проілюструвала видання Ольга Кузнецова. З початку 2018 року книжка у продажу.

Сюжет повісті простий і зрозумілий. За збігом обставин дві дівчинки киянки замість мовного табору в Пущі-Водиці потрапляють на невизначений (за моїм розрахунком близько тижня) в гори. Не можна сказати, що ідея подорожі однаково подобається обом подружкам. Зоряна та Мілана, або Мілка чи Мілася готувалися до іншого сценарію літніх канікул. В гірській садибі їх чекає чудова бабуся Катря, яка видається дівчатам мольфаркою чарівницею. Попри всі протести і деколи зовсім не дитячі витівки Зоряни відпочинок вдався і дівчата повернулися додому трохи іншими. Вони побачили гори, відкрили для себе інший світ в якому живуть їх однолітки і як на мене стали трошки людянішими.

Повість не має багатьох персонажів, тут крім Зоряни та Мілки та їх батьків, описані ще одна місцева родина  хлопчика Мирка, власне бабуся Катря та декілька людей з містечка. Є персонажі про існування яких ми знаємо, але вони перебувають поза подіями. В основному це шкільні подружки та хлопці, з якими дівчата спілкуються в час свого навчання в школі. Дуже тонко описано те середовище в якому ростуть столичні діти та те, як батьки і діти вибудовують свої стосунки.

Чесно мені трохи незрозуміле було слово товсті у назві повісті. Після прочитання повісті до мене дійшло, що це щось на кшталт “ладна кобіта”, яке мене колись шокувало в діалектах з іншого боку Українських Карпат. Взагалі це дуже добре, коли герої повісті можуть трохи дратувати своєю поведінкою, як наприклад надмірна Зорянка. Дівчинка в моєму розумінні дещо переходить межі ввічливого спілкування і деколи досить відверто грубить всім навколо неї. Саме тут прочитується тонка межа, яка проходить між самовизначенням підлітків і відсутністю виховання. Включається критичне мислення, де є неповага, а де просто захисна реакція. Я розумію, що авторка трохи “підтягнула контрастність” для своїх головних героїнь. Але саме така поведінка дівчат трохи бентежить, бо така поведінка є жорстокою для такого юного віку. Найприємнішим є те, що дівчата все таки сприйняли цю інакшість життя, яку побачили в садибі бабусі Катрі, відчули силу і позитив місця, де вони перебували. Готові повертатися сюди назад. Авторка піднімає дуже дражливу тему стереотипів та раннього дорослішання дітей, проблему людяності, яку люди гублять у погоні за правильним макіяжем чи дієтами. Справді життя не зводиться тільки до виживання в міських джунглях. Є такі чудові речі, як зорі у горах, простір і свіже повітря. Хоча у мене було застереження щодо опису і зображення територій поза великими містами, вони при прочитанні повісті зникли. Тобі добре там, де є люди, які тебе люблять.

Наступне, що добре вдалося авторці, це включення діалектів в текст повісті. Питання діалектів це ще одна дражлива тема сучасної літератури. Попри те, що деякі репліки літературної мови сучасних киян були для мене трохи незвичними, то із закарпатськими діалектом як на мене, все вдалося дуже чудово передати. Ні багато, ні мало, якраз скільки стільки треба і вдало вписано в контекст.

Завдяки Миркові  та його татові дівчата відкрили для себе інші місця Карпат: Яремчу, Ворохту, Рахів.

Після прочитання книжки хочу поділитися наступними міркуваннями:

• перемога повісті в літературному конкурсі цілком виправдана. Це справді книжка про сучасних дітей та підлітків;
• дуже вдало зроблена спроба розкрити сучасне мовне різноманіття через реальних носіїв мови;
• дражлива тема людяності, терпимості, поваги до людей незалежно від їх статусу піднята і висвітлена коректно;
• топографія Карпат виписана дуже добре, майже як в рекламному буклеті, хочеться туди їхати і побачити цю красу.