Земля зробила свій оберт навколо Сонця і ми святкуємо одне чудове свято, яке наповнює надією серця у багатьох жителів нашої планети, пірнаємо в атмосферу Різдвяних святкувань. Деколи ці святкування бувають вдалині від дорогих серцю людей, а деколи усвідомлюєш, що якось погубив споріднені душі на життєвому шляху. Тож час Різдва добрий час, щоб перезавантажити свої стосунки із всесвітом.

І в цьому дуже добре може допомогти історія від письменника, який любив людей, динамічні сюжети і написав вже майже 200 років тому багато гарних історій. Це все про Чарльза Дікенса, за допомогою творів якого ми можемо зануритися в атмосферу англійських поселень.

Чарльз Дікенс та переклади його творів добряче нас захоплюють, а деколи заплутують у шкільні роки. Його Різдвяна історія – це книжка не тільки для дітей, радше навпаки, для дорослих. Але вона чудова! Динамічна, захоплююча, присмачена справжніми чудесами і вірою в добро і милосердя.

Видання в українському перекладі Івана Андрусяка вийшло у видавництві Старого Лева, оформлене ілюстраціями Ростислава Попського, дизайн обкладинки Арт Струдія Аґрафка у 2020 році.

Сюжет книги переносить нас у Англію, в місто, мешканці якого активно готуються до святкування. Ми занурюємося в атмосферу цих приготувань і бачимо які традиції святкування Різдва мають тогочасні мешканці. Важливо зустрітися, мати святковий обід і поспілкуватися з родиною чи друзями. І ця атмосфера охоплює всіх, не залежно від рівня достатку. Але ні, не всіх. Є один герой, якому попри добрі статки бракує дуже важливого – це радості спілкування. І ця сухість, черствість, а деколи і жорстокість стають причиною того, що дядько вляпується в історію з привидами. І ця безтілесні створіння всього за три сеанси досить зрозуміло пояснюють цьому чоловікові, що, як і коли в його житті пішло не так. І цей любитель бухгалтерських книг, боргових зобовязань і торбинок з грошима змінюється. І як винагороду отримує здатність відчувати щастя від святкування Різдва.

Письменникові чудовим чином вдалося у п’яти куплетах донести до історію життя однієї людини з виписаними деталями того середовища, де він жив. І найголовніше, підкреслити важливість доброти, любові до ближнього, всього того, що робить нас людяними.

Мимоволі виникає відчуття, що останніми роками ми маємо вдосталь їжі, але дуже потребуємо живого спілкування, спільних обідів, посиденьок та теревенів, співів та ігор. Тому ця історія як про давні англійські міста, так і про сучасні мегаполіси.

Книжку варто мати в бібліотеці, щоб час від часу почитувати. Дуже підходить для читання вголос чи частинами.

Складається враження, що ця книжка чекала на нас у книгарні, гублячись поміж конкурентами з більш яскравими обкладинками. Але ми знайшлися. Як головний герой книжки зустрів бджіл і після цієї пригоди його життя заграло різними фарбами.

Авторка з Словакії Сімона Чехова написала і проілюструвала одну ну дуже теплу історію, де переплелись самотність, випадковість, захоплення, послідовність занурення в нову справу і радість. Цей переклад пані бджолярки, бо авторка є пасічницею, вийшов у видавництві Апріорі і якось не був досить голосно розрекламований. Хоча Мамський Блог вважає, що це чудова пізнавальна книжка, з приємними заспокійливими ілюстраціями, яку варто прочитати і дорослим, і дітям.

Головний герой жив у місцині самотній і сумний, доки біля помешкання не з’явився рій бджіл.

Спочатку поява сусідок розхвилювала Йожко, але в нього була чудова книжка і він розібрався, що має робити далі. А роботи було багато! Майструвати новий будиночок для бджіл, спостерігати за ними і ще багато цікавого і невідомого.

Ця нова турбота так захопила Йожко, що він зовсім не помітив, як перестав почувати себе самотнім і сумним. А це важливо, погодьтеся.

Крім чудової історії, в книжці є пояснення як на пасіці називаються різні пристосування та інструменти. Допитливі читачі знайдуть пояснення звідки береться мед і як влаштована бджолина сім’я, що відбувається в середині вулика.

Мамський блог радить мати таку книжку в бібліотеці, бо її можна розглядати і читати довго і цікаво. Це гарна ідея для читання батьками дітям, а також тим читакам, що тільки вчаться читати. Зловіть цю книжку, як Йожко зловив бджолиний рій і ваше життя стане цікавішим!

Часом бувають дні і настрої, коли хочеться кудись сховатися і зануритися в якийсь затишних куточок цього багатоманітного, але часом не зовсім дружнього світу. Однією з таких дитячих книг, що може скласти товариство в такій ситуації, є книжка Томо та його кит від Катерини Міхаліциної та Оксани Драчковської, що видало видавництво Крокус у 2019 році. Мамський блог натрапив на цю книжку випадково, вона має досить невеликий розголос в мережі, але обнімаюча сила цієї книжечки надзвичайна. Це видання доступне в багатьох українських онлайн магазинах і ми рекомендуємо його, по можливості, мати у дитячій бібліотеці.

Ця історія трапилася в підводних глибинах, які так чудово для своїх читачів зобразила Оксана Драчковська. Саме цей багатовідтінковий блакитносиній притягує і тримає увагу малих читачів. Хоча синій зазвичай холодний, але в цій книзі він зігріває.

Натомість холодним віє від рухливого яскравого табуна рибок з виряченими очима, що намагаються в морських глибинах спіймати в своїх очах досить небезпечні промені сонця.

Головні герої цієї казкової історії великий кит і маленька рибка, мають одне спільне переживання. Вони не зовсім схожі на численне рибкове товариство з великими очима, що змагається між собою за відображення сонця в очах. Томо, маленька рибка, має невеликі очі, але досить уважний до інших погляд. Кит, хоч і величезний та величний, однак очі має зовсім маленькі. Разом вони знаходять спільний погляд на підводне життя і розділяють те, що ми називаємо щастям. Мамський блог не буде переказувати зміст, але сподіваємося, що потенційним читачам вже цікаво.

Повністю всесезонна, досить зручна для мандрівок книжка. Текст розподілений таким чином, що ця казкова історія буде пасувати і тим дітям, що опановують навички читання. Ми читали перечитували цю книжку декілька разів вголос. На деяких сторінках літери надруковані білим на темному тлі. Дошкільнятам можна рахувати знайомі літери спочатку одного, а потім іншого кольору. Для нас з п’ятилітнім сином це терапевтична книжка, яку ми час від часу перелистуємо.

Ілюстрації мають якусь притягальну силу та безліч цікавих деталей. Наприклад, бульбашки чи силуети рибок, які добре рахуються, коли треба зайняти час в громадському транспорті чи авто. Окреме дякую видавництву Крокус, що друкує книжки у м’якій обкладинці, вони дуже зручні для малих читачів та їх можна брати в мандрівки.

Весна – час оновлення. Книжка від видавництва Крокус, що якнайкраще пасує до цього настрою. Коротка історія з художнім текстом та фактами із життя найвищої вершини Українських Карпат, яку написала Катерина Міхаліцина та дуже тепло проілюструвала Світлана Балух нам з п’ятирічним сином дуже сподобалася.

Гори – це простір. Гори – це висота. Гори – це щастя. І сидячи тут у неймовірно рівнинному Берліні, ми подумки за допомогою цієї чудової книжки переносимося в Карпати. Вирушаємо в мандрівку на Говерлу, яка в цій історії заквітчана рододендроном, якого ми всі знаємо як червону руту. Йдемо шукати червону руту:) І знаходимо її, зустрівши по дорозі інших мешканців і гостей (часом не дуже чемних) цієї гірської вершини.

Ні, нечемні гості, це не овечки, а дехто інший. Це не дуже добре проінформовані про гірські ландшафти люди. Насправді ця вершина дуже символічна для українців, це найвища точка нашої держави і одне з дуже популярних місць літнього гірського відпочинку. На жаль, відсутність досвіду відвідання таких місць та ігнорування правил поведінки засмічують та руйнують середовище проживання живих організмів.

Але всіх цих відвідувачів обєднує бажання зануритися в світ пригод і відкриттів. Бо Говерла це гора – загадка, гора – сюрприз і гора – чудова нагода подивитися на цей дивний світ згори. І побачити багато всього одночасно. І хвилясті від минулорічної трави полонини і неймовірний цвіт високогірних квіток і манюсінькі поселення в долині. Це якщо гарна погода.

А коли хмари вирішили, що буде дощ, то відчути неймовірну секретність своєї експедиції і пережити мінливість стихії.

Багато хто приходить в гори слухати їх і насолоджуватися почутим. Є в цій історії і такий епізод. До речі ця ілюстрація найбільше всього сподобалася малому читачу. Насправді у горах ти завжди ближче до зірок.

Наша сім’я дуже любить мандрувати: бизько чи далеко, довго чи на один день. Особливо ми любимо гори. І тому книжка про Говерлу занурила нас у спогади та надихнула на нові мандрівки. Таких книжок про природні ландшафти хотілося б бачити більше і частіше. Бо в Парижі і Венеції у наших книжкових мандрівках, ми буваємо частіше, ніж у Карпатах, Медоборах, заплаві Дунаю чи безлічі інших цікавих та неймовірно атмосферних місцях.

Текст цієї короткої історії доповнюється фактами про гірські ландшафти та Говерлу, для батьків, які бажають розповісти про Говерлу більше є ряд актуальних лінків.

Ілюстрації до цієї історії неймовірні. Точність передачі ландшафту та кольористика дуже вдало переносять нас в цю місину. Кожна наступна генерація дітей має свої особливості візуального сприйняття і часто малюнки, які подобаються батькам, не заходять так само їх дітлахам. У цій ситуації в книжці Говерла візуальна частина, особливо фрагменти з рододендроном та нічна ілюстрація в наметі, захопили обох.

В яких ситуаціях буде добре читати цю книжку? Це всесезонна розповідь, хоча описана літня Говерла, яку можна читати перед сніданком, перед сном і обіднім дріманням. Мяка обкладинка і формат книжки добре підходить для читання в дорозі, мандрівках, там, де треба почекати чи зробити паузу від рухливих ігор.

Детальні малюнки дають змогу відволіктися на інші деталі такі як чорниці, ожини, мох, лишайник, овечок, що пасуться на полонині.

До речі, а порахуйте, скільки овець пасеться на говерлянських схилах? А попереду? А позаду?

В цілому чудово, що видавництво Крокус започаткувало таку серію “Цікава Україна” і взялося друкувати невеликі, але змістовні книжки у мякій обкладинці.

Читайте про Говерлу і надихайтеся на підкорення нових вершин.

Чекатимемо на нові гірські книжки про крокуси, шафран, де в горах закінчується ліс і де сховалися ведмеді. 🙂

P.S. А на завершення фрагмет ілюстрації, яка дуже сподобалася батькам.

Друга книжка про детектива Носика та його вірного друга Кубу, що написана Мар’яном Орлонем, перекладена Наталкою Мелетич та видана В-вом Старого Лева у 2017 році, має назву “Детектив Носик і викрадачі”

Сюжет цієї історії трохи напружений і дещо несподіваний, а також сповнений багатьох цікавих деталей. Тут є старий млин біля якого вночі трапляється щось містичне, любителі детективних історій, що використовують їх сюжети в досить дивний спосіб, люди віддані своїй професії чи захопленню. І всіх їх об’єднує одна ниточка, яка веде детектива Носика до розгадки дещо заплутаного викрадення.

І цей злочин має дуже особисте підгрунття. Чому? Тому що зник головний партнер детектива Носика, його пес Куба. Якось треба з цього вибиратися, вирішив пан Носик, і взявся читати листа, який заманив його в пастку.

Листи написані на папері – це окремі герої цієї пригоди. Спочатку це приємні побажання від шанувальників, а згодом і погрози. Але саме ці паперові докази дають можливість розгадати злі наміри двох не дуже певних осіб.

Слід додати, що в цій історії Куба таки підтвердив статус незвичайного пса, поводив своїх викрадачів за носа і прискорив своє повернення додому.

В книзі як завжди в цього автора детально описані міські вулички та заміські краєвиди, а також гарно показано спілкування між жителями містечка, які допомагали розплутувати цей клубок таємничих співпадінь. Книжка навіть трохи повчальна, каже, що варто отримати добру професію чи захоплення для заробляння грошей, а не якісь там шахрайські схеми.

Ілюстрації від Єжи Флісака вдало передають деталі історії та допомагають краще уявити героїв цієї історії.

Книга абсолютно всесезонна для прочитання. Можна влітку під стукіт дощу по даху, можна восени під шурхіт опалого листя, чи взимку під рипіння снігу, а також слухаючи пташок навесні зануритися у ці пригоди. Ми читали цю книжку вголос. Було теж цікаво.

Також варто зауважити, що книжка написана простою, але багатою на синоніми, цікаві слова мовою. Тут немає довжелезних речень, на яких увага читатча, або провисає, або губиться взагалі. Поділ на розділи дозволяє читати її, як окремі епізоди довгої історії.

Багато чому діти вчаться підглядаючи за батьками. Це стосується і читання. Я дуже щаслива, що за останні десять років в українські сім’ї повертається мода на читання. Чому? Причин багато. Одна з них поява якісної друкованої продукції, цікавих книжок для дорослих та дітей. Цікаві малюнки, змістовні тексти від українських авторів та ілюстраторів, якісні переклади новинок та класичних творів суттєво розширюють спільноту книголюбів-читачів. Зараз дитяча книжка українською стала доступніша і різноманітніша. Щоб така тенденція була позитивною, треба формувати стабільний читацький попит.

Є категорія дітей, яким оці всі казкові історії з багаторазовими перетвореннями і обов’язковим щасливим кінцем не цікаві, бо вони гублять нитку і їм стає нудно. Для таких випадків важливо підбирати урізнаваних героїв і щоб з ними відбувалося щось динамічне і цікаве. Одним з прикладів таких історій є спільний проект Ірени Карпи та Наталки Гайди, який візуалізувався у книжці “День усіх білок” від видавництва Чорні Вівці.

Книжка цікава від першої і до останньої сторінки. Події відбуваються на межі лісу між середовищем життя білок і людей. Починається історія як дещо оновлена казочка про лісових звірят, що спостерігають за життям людей. Але вже через декілька сторінок сюжет закручується до міні детективу, а на останній сторінках стає досить напруженим. Книжка навряд чи підійде для читання перед сном чутливим дітям, але прочитати, щоб зрозуміти як реагують інші живі організми на нашу поведінку в природі і просто пореготати варто.

Дуже класно вписалися в пригоду собаки, які з опонентів в ході перепетій перетворилися на союзників угрупування білок. Все як в реальному житті, схожість казкових персонажів на жителів міських нетрів, що наступають на лісові екосистеми, дивовижна. Люди та тварини, що живуть по той бік лісу, так потонули в комфорті, що стали егоїстами.

Як і в кожній казковій історії в цій розповіді є мрія. Це бажання одного з головних героїв Кучерявчика літати, яке знаходить досить неподіване продовження. Важко розібратися, хто головний, а хто другорядний персонаж у цій історії, бо складається враження, що в боротьбу на захист довкілля ввязалися всі, про кого згадують у цій книжці.

Ми читали цю книжку чотрирічним сином в декілька заходів. Склалося враження, що для такого віку текст трохи на виріст. Він із задоволенням роздивлявся малюнки і розповідав власну версію історії про білок, після того як загубив сюжетну лінію. Старшій дочці, якій одинадцять років все сподобалося і вона прочитала цю історію за один вихідний. Мені ця історія сподобалася дуже. Можливо є декілька дуже емоційних діалогів, але ця історія і про боротьбу також.

Як і де читати. Та всюди і всім для того, щоб пройнятися позитивом героїв. Але активним дітям перед сном напевне ні.

І з цієї казкової історії міг би вийти чудовий мультик, або комікс. Деякі моменти хочеться ширше візуалізувати.

Маєте бажання поговорити з дітьми про добро і зло. Є чудове рішення від музичного гурту Танок на майдані Конго. Фагот та Фоззі презентували ще влітку 2015 чудовий анімаційний кліп про українського супергероя. Візуалізував, та що вав! цю історію Сашко Даниленко. Хто не знає де і як шукати, то можна нижче переглянути відео з офіційного каналу ТНМК

Але мова сьогодні піде про книжку, яку видали роком пізніше і де домінує текст, а не візуальний ряд. Вийшло теж дуже цікаво. Головний герой стриманий, справедливий та суперсильний Гупало Василь з яким головний оповідач книжки Левко Триндун познайомився на ярмарку.

Події розгортаються десь в околицях Миргорода та на берегах малих та не дуже річок, що впадають в Дніпро. Є в книжці більш детальні топографічні подробиці, але, то вже самі, будь-ласка читайте. Ще тут є і про порятунок від німих людей, що спочатку були розбійниками, а потім змінилися і стали жити звичайним хліборобським життям. Але, на жаль не всі, бо у лісі, час від часу, давали про себе знати різні місцеві розбійники та й усілякі зайди. Тому рятувальних робіт для Василя, який гупав усе зле завжди вистачало.

Ще, нігде правди діти, виявляється, що поганих трафунків стається більше, ніж є на світі надзвичайних героїв. І не завжди, коли приходиш малювати, то тобі це вдається, бо люди замість позувати для колективного портрету можуть розпочати бійку і доведеться всіх втихомирювати.

Ще з перших сторінок оповіді читач може познайомитися з цікавим жіночим персонажем. Це молода жінка, яку звати Премудра.

П’ять з половиною пригодницьких історій завершуються так, що далі буде… Ми будемо з радістю читати продовження цієї історії.

Кому і як читати. Ця книга ддя неспішного читання, обговорення і коментування. Цікава і дітям і дорослим. За її мотивами можна малювати, грати ігри і робити пригодницькі та мистецькі квести. Гупало Василь між іншим ще чудові глечики робив. Все більше нічого не скажу, прочитайте будь-ласка цю чудову книгу історій, які пережив Гупало Василь.