Читати книжки – це добре дозвілля. Електронні книжки роблять таку нагоду можливою, якщо ти подалі від україномовних книгарень, а Амазон ще не навчився продавати українською. Дві речі, які сталися за карантинні роки, роблять читання та рефлексування від прочитаного більш наповненим та цікавим. Перше – це зростання доступність електронних книжок від українських видавництв, друге – це книжковий блогінг, влогінг і чублення у соц мережах.

Чому вибрано саме цю книжку?

Про книжку Євгенії Кузнєцової відомо стало із соцмереж. Про це багато хто говорив у Фейсбуці, на ютубі та в Інстаграмі, книжка увійшла до довгого, а потім короткого списку BBC, її оглядали блогери, її постили у соцмережах. Стало цікаво про що там можна запитати Мієчку, проте дочекалися виходу електронної версії. Не Амадока, але паперові книжки мають вагу і об’єм, а шафа не гумова.

Що відомо про авторку?

Що вона класна. Має свій ютуб канал, де аналізує різні важливі для суспільства та ідентичності речі, цікавиться цікавим і важливим. Також, що це її дебют в художній літературі. Євгенія Кузнєцова гарно описує деталі та робить цікаві висновки із спостереженнь рутини.

Про що розповідається?

Історія про дівчат різного віку, що зустрілися в садибі своєї бабусі. Це чотири генерації жінок, яких на літо об’єднав будинок з покинутим садом. Відчуття, що має щось статися присутнє з початку історії, авторка спритно ловить нас на гачок, однак не втрачає нагоди розвернути дещо неочікувано сюжет. Дві сестри, що приїхали до бабусі видихнути свої тривоги, переживання, їх кузина, чия сплановане життя повернуло не там і їй також треба до шелтеру, маленька дівчинка, яку мало що поєднує з присутніми, таке собі умовне родичання, дочка власниці будинку – всіх їх затягнуло у цю умовну неспішність і деяку ізольованість позаміського життя. Дівчатам треба поставити на паузу щоденний ритм, щоб обдумати важливі рішення. І всім їм треба пережити щось важливе.

Виглядає, як сюжет роману для жінок. Ні, ця історія не стільки про жінок, вона напевно більше про жінок. Про те як вони живуть і відчувають цей світ. Розповідь багатошарова. Бо на цей жіночий базис нашаровується і сільські пасторалі, які моментами про відчай, стосунки з світом поза межами України, страхи втрати чи помилки і бажання якось це все розрулити. І ще тут є чоловіки з різних шлюбів та стосунків та діти від різних батьків. І авторка запаковує ці всі рефлексії в одну літню історію.

Що сподобалося?

Як написано. Як завертається сюжет. Як прописані деталі, що формують образ героя цієї історії – будинку. Як показані стосунки в середині родини та з її новими та транзитними родичами. Як описана атмосфера місця, де збудований будинок. Родичі, діти.

Гарбузи та їх інстасторіс. Наречений японець та його способи долання перешкод. Такого ще точно не було 🙂 Сливовий сад. Бо в літературі до цього якось багато яблунь, вишень, черешень та абрикосів.

Розв’язка дилеми поїздки в Австралію для Мієчки. Те що будинок добре поремонтували.

Що не зайшло, або не дуже зрозуміло?

Спочатку думала, що Мієчка, це від Мія. Виявилося, що це Соломія. Мієчка і Лілічка – це звучання переслідувало як набридлива муха. Потім звиклося.

Може було б цікавіше, якби локації мали свої імена. Хутір, ставок, місто, містечко. За відчуттями, то десь південь Київщини чи Вінничина чи Черкащина. Але це суб’єктивне.

Кому буде цікава така книжка?

Це відносно легка, художня література, яка нагадує фільм. Книжка емоційна, цікава деталями, про життя як воно є. Перспектива авторки сучасна, реальна, і без трагізму, які ми бідосики. Головні героїні виглядають як досить реалізовані в професійному плані, їм треба розібратися з власним життям і своїми відчуттями. Книжка в певній мірі спонукає до погляду на повсякденні трагедії чи драми з різних перспектив. Тому буде цікава тим, хто любить читати про літо, локальні ландшафти, пошуки себе і розуміння свого оточення. Буде цікаво прочитати тим хто любить розглядати життя таким яким воно є, без зайвого пафосу і моралізаторства.

Що ще?

Гарний варіант для читання в дорогу, для відпочинку, для кращого розуміння реального світу та виховання терпимості до вільного інтерпретування суспільних норм і догм, любителям городництва та сторіс з гарбузами в Інстаграмі. Книжка доступна в паперовому та електронному форматі, що значно розширює кількість потенційних читачів. Чекаємо на екранізацію та нові книжки авторки. Це та добра історія про стосунки, яких нам бракує.

Шукаючи дитячу книжку з добротним текстовим наповненням натрапила на цікаве видання від такого здавалося б дорослого письменника як Мирослав Лаюк. Барвисте видання назвалося цікавим подвоєнням КівіКіві. Погортавши, і побачивши очікуваний баланс тексту та ілюстрацій, ми додали цю книжку в наш запас книжок на осінь.

У потенційного читача, ця пташина історія викликала інтерес і була прочитана однією з перших з купленої підбірки. Написано, що дане видання рекомендовано для молодшого шкільного віку. Ми використали його як книжку для вечірнього дозвілля з дошкільнятком. І таке читання нам пішло дуже добре, бо можна читаючи, обговорювати книгу.

Під обкладинкою сховалася динамічно-душевна історія з життя новозеландської пташки Ківі. Повтор слова на обкладинці мабуть стосувався фрукта ківі, який теж в історії присутній. З досить несподіваного боку. В цій пригодницькій історії є і про життєвий вибір, і про дружбу, і про любов до футболу.

Текст цікавий, динамічний, але часом трохи заплутується від дещо дорослих формулювань. В цілому текстова частина книжки гарна, весела і мотиваційна. Принаймі так зауважив один шестилітній слухач, що разом з мамою стежив за перепетіями екзотичної пташки. Ми розтягнули читання цієї пригодницької історії на декілька вечорів.

Ілюстрації зробив Ростислав Попський. Вони яскраві виразні та подобаються малим читачам. Головний герой досить добре проілюстрований з різних ракурсів. Найдовше розглядалася ілюстрація розворот з страусячими перегонами.

Пригода відбувається у пташино-щурячо-котячо-собачому світі, де є тварини, що живуть на свободі, є такі, що цю свободу втратили, як наш головний герой. Є також і ті, хто вважає свою несвободу власне привілеєм. Дуже цікавий ракурс. Головний герой пташка Ківі, що народилася в неволі і вибралася завдяки наполегливості та збігу обставин з неї, і на момент пригоди живе всюди. Цей незвичний птах ніби з усіма вільними тваринами, але одинокий і самотній водночас. Тому, що він птах, який не літає. Але мріє про це.

Герої умовно негативні, це екзотичний кіт та гламурний пес, намагаються вибороти своє місце на дивані, вірніше убезпечити себе від появи конкурентів за диванну подушку. Однак така боротьба на випередження хатніх мешканців завершується черговим попаданням в халепу та гнівом від господині.

З іншого боку лісово-польове товариство приятелів пташки Ківі не на жарт сполошилося після його зникнення. І справа звичайно була, не у важливому футбольному матчі, а в чомусь набагато важливішому. Вдало спланована операція з порятунку Ківі пройшла успішно, він повернувся до своїх друзів і навіть здійснив свою мрію. Яку? Прочитайте цю пригодницьку історію і також дізнаєтеся:)

Ми радимо читати цю книжку, купувати на подарунок і насолоджуватися її читанням вголос, бо пригоди пташки Ківі, яке не літає, варті того, щоб про них дізналося більше людей.

P.S. Ця казкова історія ввійшла у фінал конкурсу Книга року BBC 2020, але інформаційного шуму по ній малувато. Міг би бути чудовий сценарій для міні серіалу. Герої дуже гарно візуалізовані.

Видавництво Фонтан казок впевнено наповнює дитячу літературу цікавими історіями з життя сучасних дітей. Однією з таких історій стала повість від Діани Мельникової “Розбишацький детектив”. Це одна з книг, що виграла конкурс “Напиши про мене книжку!” і вийшла у видавництві у 2017 року.

Ми з дочкою прочитали її по черзі вже давно, зовсім недавно у пошуках непрочитаного натрапили на книгу знову. Так як історія вийшла сучасна, пізнавальна і цікава для дітей, то вирішили про неї написати на порталі Мамський блог. Можливо, ще хтось не знав, то буде добре дізнатися.

В історії є багато моментів з минулого таких от, як звертання Сер та Мем між дітьми (вони роблять це жартома, але все одно), стародавній меч знайдений в Дніпрі та багато моментів з історичного музею.

Ще є багато пригод, якими супроводжується встановлення істини для двої друзів Сера та Лесюхи, в реальному житті Сергія та Лесі. Є в історії також і батьки, знайомі та друзі, які себе часто по різному поводять.

Є тут і трохи містичного природознавста, пов’язаного з кажанами. Цікаво описане повсякденне життя, де є і домашні улюбленці і строгі та не дуже батьки.

Є навіть злочинці, які задумали і зреалізували блискучий план (але як виявилося не докінця блискучий) викрадення артефакту.

Авторка додала трохи театру (хоч і самодіяльного) та музики (багато героїв з цієї історії пов’язані з музикою).

Від такого поєднання вийшла чудова історія для дітей з таким навіть заплутаним детективним сюжетом. У сюжеті трохи загубилися ворона Моніка, Маруська та іі мама. Але в цілому все вийшло динамічно, цікаво і пізнавально.

Попри те, що головні герої в заголовку книжки визначені як розбишаки, я не до кінця розділяю цю думку. Бо вони, звичайно, порушуюють встановлені правила, але отримують від життя взамін уроки людяності та дружби. Мені як мамі імпонує їх допитливість та бажання знайти відповідь.

Хочеться подякувати видавництву Фонтан казок за те що видало, Марії Гермашевій, що проілюструвала, а Діані Мельниковій побажати нових творчих звершень. Детективи можуть бути сучасними і цікавими!