Архів категорії: Читалка

Історія про країну Забобонію, хлопчика Айка та кота Чорлі

За збігом обстави до рук потрапила книжка від чудового Всеволода Нестайка з досить незрозумілою назвою “Чорлі”. Взялися з`ясовувати чи це одруківка чи ребус до захопливої історії.

Книжка видана у 2012 році у видавництві “Час Майстрів” в серії “Рекомендуємо почитати”, проілюстрована цікавими малюнками від Ірини Смирнової.

Чорлі. Історія від Всеволода Нестайка Видавництво Час майстрів

Події, що описані в п’ятнадцяти розділах історії, відбуваються в досить незвичному вискогірному місті Дивограді, що межують ще з деякими чудернацькими землями з людьми та звірами. Живуть люди під керуванням короля та королеви досить непогано. До певного моменту, коли в прикордонні цієї чудової країни міста не з’являється один дуже тривожний і налаштований робити погане персонаж. Робить він псує події, зовнішній вигляд людей за допомогою чарів. Але тут з’являється ще дивний кіт та не менш загадковий хлопчик, що всього боїться. І тут то закрутилася така історія…

Фрагмент з книжки Чорлі авторства Всеволода Нестайка. Видавництво Час Майстрів. Художнє оформлення від Ірини Смирнової

В цій короткій та динамічній історії є:

  • казкова принцеса та її наречений;
  • хлопчик який дуже боявся, але чомусь мав страх собі в цьому признатися;
  • кіт з чудернацьким характером, який вмів трохи чаклувати;
  • поганець, що в кінці перестав бути злюкою;
  • трохи циркових артистів;
  • королівське весілля, що було схоже на вечірку
  • і ще багато цікавих моментів …

І з’ясувалося, що кіт назвався Чорлі, через чорний колір свого забарвлення. Автор написав невелику, динамічну та дуже цікаву історію, де за допомогою казкового суспільства дуже зрозуміло пояснює окремі прояви людського суспільства. Експерти радять до прочитання, ми підтверджуємо цю пораду. Книжка чудова і для читання та розглядання.

Фрагмент з книжки Чорлі від Всеволода Нестайка. Видавництво Час майстрів. Ілюстрації Ірини Смирнової.

Бешкетний детектив, або пригоди в сучасному місті

Видавництво Фонтан казок впевнено наповнює дитячу літературу цікавими історіями з життя сучасних дітей. Однією з таких історій стала повість від Діани Мельникової “Розбишацький детектив”. Це одна з книг, що виграла конкурс “Напиши про мене книжку!” і вийшла у видавництві у 2017 року.

Ми з дочкою прочитали її по черзі вже давно, зовсім недавно у пошуках непрочитаного натрапили на книгу знову. Так як історія вийшла сучасна, пізнавальна і цікава для дітей, то вирішили про неї написати на порталі Мамський блог. Можливо, ще хтось не знав, то буде добре дізнатися.

Розбишацький детектив

В історії є багато моментів з минулого таких от, як звертання Сер та Мем між дітьми (вони роблять це жартома, але все одно), стародавній меч знайдений в Дніпрі та багато моментів з історичного музею.

Ще є багато пригод, якими супроводжується встановлення істини для двої друзів Сера та Лесюхи, в реальному житті Сергія та Лесі. Є в історії також і батьки, знайомі та друзі, які себе часто по різному поводять.

Фрагмент офоррмлення від Марії Гермашевої до повісті Розбишацький детектив

Є тут і трохи містичного природознавста, пов’язаного з кажанами. Цікаво описане повсякденне життя, де є і домашні улюбленці і строгі та не дуже батьки.

Є навіть злочинці, які задумали і зреалізували блискучий план (але як виявилося не докінця блискучий) викрадення артефакту.

Ілювтсрація з повісті Розбишацький детектив, художник Марія Гермашева, автор Діана Мельникова

Авторка додала трохи театру (хоч і самодіяльного) та музики (багато героїв з цієї історії пов’язані з музикою).

Від такого поєднання вийшла чудова історія для дітей з таким навіть заплутаним детективним сюжетом. У сюжеті трохи загубилися ворона Моніка, Маруська та іі мама. Але в цілому все вийшло динамічно, цікаво і пізнавально.

Попри те, що головні герої в заголовку книжки визначені як розбишаки, я не до кінця розділяю цю думку. Бо вони, звичайно, порушуюють встановлені правила, але отримують від життя взамін уроки людяності та дружби. Мені як мамі імпонує їх допитливість та бажання знайти відповідь.

Хочеться подякувати видавництву Фонтан казок за те що видало, Марії Гермашевій, що проілюструвала, а Діані Мельниковій побажати нових творчих звершень. Детективи можуть бути сучасними і цікавими!

Про Жана, той, що кажан. І про шляхетну Олю.

Цей літературний твір потрапив до мене випадково. Ми собі тут в Берліні дитячий обмін книжками організували. Так до наших рук потрапила книжка з лаконічною назвою та темними сторінками Кажан Жан.

Забігаючи наперед скажу, що кажаняча тема цікава дітям в багатьох аспектах. Головна інтрига полягає, що кажани загадкові тварини (не казкові, а справжні), яких важко побачити, бо основна їхня життєдіяльність припадає на темну пору доби. З обкладинки на нас дивилася дівчинка позаду якої (як потім виявилося не позаду, а заплутані у волоссі) сиділи три чудові меленькі кажани. Текст книжки написаний білим на чорному був проілюстрований фрагментами з життя кажанів,

До слова сказати, що видавництво було мені зовсім незнайоме і не випадково. Я згодом дізналася, що власником цього видавничого проекту та автором твору є відома скандалістка (закреслено), шляхетна пані на ім’я Оля. Вона є мамою трьох дітей і вирішила, що в цьому житті у неї не реалізована ще важлива місія, бути авторкою казкових історій та повчальних книжок для дітей. Ну, ок, подумала я. Людина заснувала для цього видавництво, тож має серйозні наміри і мабуть потужну команду помічників.

Тепер до реальної чи мабуть казкової історії. Я прочитала її повністю. Мій син заснув на моменті про школу, де директором був пан Вурдалака. Перед тим він уважно роздивився всі ілюстрації, де його зацікавили крила і зуби кажанів. Запитав про кротів, і чому одному з кажанів стало погано, також поцікаввся чому дівчинка сидить на хмарі і потім зауважив, що в неї є крила. Ілюстрації чудові. Текст, якщо чесно вийшов трохи плутаний. Ідея хороша на прикладі з життя кажанів чомусь (але в книзі це якось затерлося, коли кажан обпікся) навчитися чи щось осмислити. Дві ідеї подолати страх та іти за мрією приписані вже в кінці тексту і губляться поміж страхів, які викликає лікар Упир Чортович (чому вона його так назвала? він же все таки рятівник). Моментами складається враження, що авторка проговорює якісь свої дитячі та дорослі страхи (але не дає підказок як іх подолати), наприклад, заплутаних кажанів у волоссі.Чи паню Совелію, котра розлучилася з чоловіком. Кажаняча школа теж не місце радості, а радше страху. Тема відвідин церкви з органом якось дуже білими нитками пришита. Нічого, що церковні відправи у той час доби коли кажани сплять? Авторка чітко прописала (близько опівночі) час активності кажанів, а потім про орган в церкві. Образ дівчинки ангела, як уособлення добра в ультрамодних кросівках. Чи солов’я, що читає реп. Окремі слова запозичені з повсякденної мови (порядки, калабані, фіранки, цьоця, зашмарканий) слова трохи випинають з тексту. Але в цілому, якщо не заглиблюватися в деталі історія кажана Жана відбулася, як і презентація книги. Позитивним є той момент, що люди з телевізора (а з авторкою ми познайомилися саме завдяки її діяльності в телевізійних програмах та скандалів з ними пов’язаних) радять читати книжки. Дебютна історія від шляхетної Олі (саме Оля, а не Ольга написано на обкладинці) вийшла трохи заплутаною, з цікавими малюнками, але аж ніяк не скандальною.

Коли краще читати, а коли ні? Для подолання страхів. Як наприклад, Жан жив у темряві, кажанята скакали на скакалці з сушених червяків та гралися у м’яча змотаного з видертого з людей волосся і нічого всі вижили і навіть мрію здійснили. Чи коли хочете потренувати уважність у дитини. Де авторка використовує частину слова ультра-, чи її твердження не співпадають по часу, фактах і т.д..

Вразливим дітям не варто перед сном, бо директор Вурдалака і лікар Упир не сприятимуть рожевим та світлим снам.

Малюнки кажанів дуже чудові та їх можна використати для складання власних історій. Більше про кажанів від науковців тут

І до речі кажани заплутуються у волосся тільки в нашій уяві. Декілька наукових фактів про рукокрилих

Про дітей, білок і видавництво чорні вівці

Багато чому діти вчаться підглядаючи за батьками. Це стосується і читання. Я дуже щаслива, що за останні десять років в українські сім’ї повертається мода на читання. Чому? Причин багато. Одна з них поява якісної друкованої продукції, цікавих книжок для дорослих та дітей. Цікаві малюнки, змістовні тексти від українських авторів та ілюстраторів, якісні переклади новинок та класичних творів суттєво розширюють спільноту книголюбів-читачів. Зараз дитяча книжка українською стала доступніша і різноманітніша. Щоб така тенденція була позитивною, треба формувати стабільний читацький попит.

Є категорія дітей, яким оці всі казкові історії з багаторазовими перетвореннями і обов’язковим щасливим кінцем не цікаві, бо вони гублять нитку і їм стає нудно. Для таких випадків важливо підбирати урізнаваних героїв і щоб з ними відбувалося щось динамічне і цікаве. Одним з прикладів таких історій є спільний проект Ірени Карпи та Наталки Гайди, який візуалізувався у книжці “День усіх білок” від видавництва Чорні Вівці.

Книжка цікава від першої і до останньої сторінки. Події відбуваються на межі лісу між середовищем життя білок і людей. Починається історія як дещо оновлена казочка про лісових звірят, що спостерігають за життям людей. Але вже через декілька сторінок сюжет закручується до міні детективу, а на останній сторінках стає досить напруженим. Книжка навряд чи підійде для читання перед сном чутливим дітям, але прочитати, щоб зрозуміти як реагують інші живі організми на нашу поведінку в природі і просто пореготати варто.

Дуже класно вписалися в пригоду собаки, які з опонентів в ході перепетій перетворилися на союзників угрупування білок. Все як в реальному житті, схожість казкових персонажів на жителів міських нетрів, що наступають на лісові екосистеми, дивовижна. Люди та тварини, що живуть по той бік лісу, так потонули в комфорті, що стали егоїстами.

Як і в кожній казковій історії в цій розповіді є мрія. Це бажання одного з головних героїв Кучерявчика літати, яке знаходить досить неподіване продовження. Важко розібратися, хто головний, а хто другорядний персонаж у цій історії, бо складається враження, що в боротьбу на захист довкілля ввязалися всі, про кого згадують у цій книжці.

Ми читали цю книжку чотрирічним сином в декілька заходів. Склалося враження, що для такого віку текст трохи на виріст. Він із задоволенням роздивлявся малюнки і розповідав власну версію історії про білок, після того як загубив сюжетну лінію. Старшій дочці, якій одинадцять років все сподобалося і вона прочитала цю історію за один вихідний. Мені ця історія сподобалася дуже. Можливо є декілька дуже емоційних діалогів, але ця історія і про боротьбу також.

Як і де читати. Та всюди і всім для того, щоб пройнятися позитивом героїв. Але активним дітям перед сном напевне ні.

І з цієї казкової історії міг би вийти чудовий мультик, або комікс. Деякі моменти хочеться ширше візуалізувати.

ФОззі та Гупало василь. історія про героя

Маєте бажання поговорити з дітьми про добро і зло. Є чудове рішення від музичного гурту Танок на майдані Конго. Фагот та Фоззі презентували ще влітку 2015 чудовий анімаційний кліп про українського супергероя. Візуалізував, та що вав! цю історію Сашко Даниленко. Хто не знає де і як шукати, то можна нижче переглянути відео з офіційного каналу ТНМК

Але мова сьогодні піде про книжку, яку видали роком пізніше і де домінує текст, а не візуальний ряд. Вийшло теж дуже цікаво. Головний герой стриманий, справедливий та суперсильний Гупало Василь з яким головний оповідач книжки Левко Триндун познайомився на ярмарку.

Події розгортаються десь в околицях Миргорода та на берегах малих та не дуже річок, що впадають в Дніпро. Є в книжці більш детальні топографічні подробиці, але, то вже самі, будь-ласка читайте. Ще тут є і про порятунок від німих людей, що спочатку були розбійниками, а потім змінилися і стали жити звичайним хліборобським життям. Але, на жаль не всі, бо у лісі, час від часу, давали про себе знати різні місцеві розбійники та й усілякі зайди. Тому рятувальних робіт для Василя, який гупав усе зле завжди вистачало.

Фрагмент обкладинки. Фоззі Гупало Василь

Ще, нігде правди діти, виявляється, що поганих трафунків стається більше, ніж є на світі надзвичайних героїв. І не завжди, коли приходиш малювати, то тобі це вдається, бо люди замість позувати для колективного портрету можуть розпочати бійку і доведеться всіх втихомирювати.

Ще з перших сторінок оповіді читач може познайомитися з цікавим жіночим персонажем. Це молода жінка, яку звати Премудра.

Фоззі. Гупало Василь. Фрагмент книжки. Ілюстрації Сашко Даниленко

П’ять з половиною пригодницьких історій завершуються так, що далі буде… Ми будемо з радістю читати продовження цієї історії.

Кому і як читати. Ця книга ддя неспішного читання, обговорення і коментування. Цікава і дітям і дорослим. За її мотивами можна малювати, грати ігри і робити пригодницькі та мистецькі квести. Гупало Василь між іншим ще чудові глечики робив. Все більше нічого не скажу, прочитайте будь-ласка цю чудову книгу історій, які пережив Гупало Василь.

Фоззі. Гупало Василь. Фрагмент книжки. Ілюстрації Сашко Даниленко

Істеричний роман від Йоанни Фабіцької

Одного зимового вечора я зрозуміла, що моя внутрішня батарея потребує зарядки. Намагаючись в перші три дні новоприбулого року доробити деякі серйозні справи, усвідомила, що хочу чогось несерйозного. Так щоб емоційно і не занадто інтелектуально. Взяла в руки Шалене танго. Істеричний роман, автор Йоанна Фабіцька і не прогадала.

Ця книжка потрапила до мене в кінці минулого 2019 року як спроба долучитися до обміну україномовними книжками для читання в Берліні. Маючи в електронній книжці недочитаний цікавий нарис про життя в Сполучених Штататах та ще декілька недописаних текстів на серйозні теми, я вирішила, що братиму, щось просте і легке на сприйняття. І подібно мені дістався справжній жіночий роман від польської письменниці. Сучасний, з усіма викликами сучасного польського життя у столичному місті. Багато в чому схожого на українські столичні історії.

Ця книжка, що перекладена та видана у видавництві Урбіно, має динамічний і життєвий сюжет. Історія прочиталася під келих Чизано і занурила в історію, що трапилася з однією панею після того, як її життя здавалося повернуло до тупикової бічної вулиці. Молода жінка, маючи в арсеналі невдалий досвід сімейного життя від якого залишився дуже терпеливий син, зробила другу спробу влаштувати своє приватне життя і потерпіла фіаско. Почуваючи себе розтиснутою головна героїня налаштувалася нидіти і жаліти себе. Але не так сталося, як планувалося, бо на горизонті з’явилися подруги. І справа отримала несподіваний поворот, навіть декілька і під музику спочатку в танго, потім в вальсі, а згодом і в самбі. Все закінчилося без явного щасливого кінця, але герої вийшли з цієї пригоди з цікавим досвідом.

Власне героїв в книжці не багато, але всі вони дуже колоритні. Певний такий собі зріз суспільства, яке впевнено обживається в капіталістичному світі. Тут і проблеми міграції та заробітчанства, певних кар’єрних тупіків у консервативному суспільстві, і навіть такий собі ейджизм. Останній момент стосується як жіночих так і чоловічих персонажів. Суспільство своїми стереотипами та оточення їх озвученням нас деколи затискає так, що ми забуваємо іти за мрією. А це дуже важливо.

Попри всю легкість і безтурботність, яку приписують жіночим романам, це спроба осмислити стиль життя з усіма його атрибутами успішності для сучасної жінки, істеричний роман торкається стосунків між людьми та права зробити помилку. Ядвіга головна героїня дуже далека від ідеалу мами, дружини, успішної кар’єристки, доброї сусідки. Така собі трохи розтелепана, дещо наївна молода освічена жінка з якою трапляються пригоди.

За динамікою сюжету роман дещо подібний на сценарій фільму, за змістом наближений до реалій, де картинка в телевізорі робить значний вплив на стиль життя.

Істеричний роман – це таке собі підглядання в життя, яким живуть сучасні жінки та намагання зрозуміти як формуються стосунки між людьми. Головна цінність твору для мене це зануритися в цю хімію стосунків між людьми різного віку, об’єднаних довкола головної героїні. В книжці є також головний герой з іменем Ципріян. Цьому персонажу мабуть довелося найдужче напружуватися, щоб достойно виходити з певних життєвих перепетій. Цікаво спостерігати, як із самовпевненого бабія він до кінця історії перетворюється на людину, яка ішла до своєї мрії і отримала від життя ще один невеликий подарунок. Спочатку цей був умовний сумнівний пакет, але до кінця роману стає зрозуміло, що це справді приємний сюрприз.

В цілому книжка цікава динамічна і смішна. Бо здатність іронізувати це важлива риса, яка додає нам сили долати життєві виклики і радіти життю. Не буду переказувати далі зміст, додам, що для мене така подача історій про жінок була цікавою. Її можна читати в дорозі, в процесі очікування, під ковдрою і теплим вином, з ранковою кавою на балконі, на дачі чи в селі під вишнею, які так полюбляв один з персонажів історії.

Добрі новини з аральського моря від Ірени карпи

Аральське море взагалі то не море, а озеро. Така перша думка промайнула в мене, коли в соцмережах побачила новину про нову книжку. А потім, де той Париж, а де те нещасне море?Париж в Єропі, море в Азії, а між ними не тільки відстань, а й величезна культурна відмінність у сприйнятті світу, що живуть в цьому місті та навколо водойми. Цікаво було, що мала на увазі авторка, коли писала цю книжку. Про те, що добрих новин з Аральського моря не може бути. Чи можливо таше життя таке, як Аральське озеро, ландшафт навколо якого покращили настільки, що стало причиною загибелі солоного озера.

Останнє, що я читала про Париж, був Собор Паризької Богоматері у чудовому українському перекладі. Відтоді на враження від міста накладалися тільки сухі факти про світові столиці та повідомлення з новинних сайтів. Уявлялося, що французька столиця це не тільки такий собі культурний центр, де відбуваються події світового значення, це велике місто з купою притаманних мегаполісу побутових та комунікаційних проблем. Тут змішалися, люди, культури, релігії та перетнулися шляхи шукачів вражень, порятунку від злиднів та політичних переслідувань. Образ французької столиці сформований у нашій уяві прочитується тут по іншому. І це дуже добре. Тому Париж у романі це тільки про традиції, це про сучасних парижан, незалежно від походження. І я дуже рада, що Ірена Карпа обрала це місто головним місцем, де розгортався сюжет роману. Сучасна Європа одним поглядом через іронічний погляд авторки.

З самого початку промоції цього роману, я розуміла, що написане варте уваги і що історія про дівчат шляхи, яких перетнулися у свтовій столиці моди, культури і ще багатьох цікавих явищ не може бути нудною. Я не мала чіткого розуміння як можна купити цю книжку. Читала про її презентації в Україні, Парижі, а сама була в той час в Берліні. Стало зрозуміло, що електронна версія якщо і з’явиться, то не скоро. Через навал інформації у соціальних мережах в мене почав з’являтися азарт щодо її купівлі, бо видавці та авторка зробили на неї моду і смартфонні люди почали читати. І я вважаю, що це успіх.

Де ще, як не у Франківську вполювати цю об’ємну з незрозумілими блискітками на обкладинці і дуже захопливу в середині новинку. Це сталося за збігом дуже цікавих обставин і за декілька днів до відльоту назад в Берлін. І з автографом.

Я не люблю читати книжки частинами, розтягуючи читання на місяці. Виходячи з того, що книжка досить велика, то в берлінському с-бані її особливо не потягаєш. Тому я дивилася на товсту книжку у цікавій обкладинці з досить дивними блискітками та намальованими капсулами на обгортці, яка чекала свого часу. Щось мало статися незаплановане, що я змогла спокійно прочитати цей гросбух з майже шестисотнями сторінок. Життя повне несподіванок, не завжди приємних, але все ж. Ми з сином захворіли до стану лежати в ліжку, що було використано для читання. За три дні я познайомилася з пригодами головних героїнь і дізналася багато нового про Париж.

Історія гарна, динамічна, реалістична, без прикрас, часом іронічна до сарказму, добре читається і головне пов’язана з реальними подіями в Україні. Ниточка з українських поселень, що формує строкатий орнамент європейської тканини. Атмосфера парижських, нормандських, каталонських та інших навколопаризьких локацій передана дуже вдало. Хочеться туди поїхати і побачити на власні очі. Кожна з героїнь тут знаходить свої локації, які відповідають настрою. Париж, де відбулися більшість подій роману для мене також один з головних героїв.

Всі головні героїні самодостанті, хоч місцями і псіховані, з різими проблемами та трохи лабиринтистими їх рішеннями. Історії реальні та цікаві. Спочатку, доки шляхи героїнь не перетнулися склалося враження, що дивишся чотири фільми на різних каналах, які постійно перемикаються. Герої чоловіки, яких тут багато, дуже різні за харакетрами, життєвими цінностями та й власне баченнями жінки. Для мене дуже очевидний цей ледь вловимий постсовєцкий менталітет, а також старі добрі галицькі (нє, не пляцки) ментальні вихиляси. З Богданиного життєпису ми дізнаємося про українських студентів в європейських вишах. З Машиного про феменістичний рух та його досить своєрідний зворотній бік цього всього. Хлоя потерпає від цинічної корисності в здавалося б виключно творчій тусі та мстить позбавляючи життя людей і живе постійно на межі. З історії Рити ми дізнаємося, що матеріальний комфорт часто може вартувати емоційного виснаження. В деяких ситуаціях впізнаєш своїх українських знайомих, що розчинилися в європейських мегаполісах, або є успішними резидентами новомодних резеденцій у великих містах. З оцими їхніми, що люди скажуть, або з вічними пошуками покровителя. А також з такими важливими життєвими радостями як добре вино, чи новий одяг. Це ні добре, ні погано. Просто так є.

Через призму цих героїнь показано зріз суспільства, по великому рахунку двох генерацій українців на долю яких припав світоглядний вибух руйнації совєцкого світогляду та побудові чогось нового. Нові цінності свободи деколи могли бути досить своєрідно прочитані та протактовані. На конкретних прикладах розуміти це дуже цікаво.

Історія про Париж, українських жінок в Парижі вийшла вдалою, захопливою, роман читається на одному диханні. Довгі (чи напевно краще сказати товсті) книжки вдаються Ірені дуже добре. Моє враження, що книжка розрахована на переважно на жіночу аудиторію (від 16 і далі), а також буде цікава і чоловікам. Окрему увагу заслуговує опис цікавих місцин французької столиці.

Було б дуже цікаво, якби історія мала продовження. Навіть не дивлячись на трагічну загибель однієї з героїнь. Ще багато недорозказаного є в цих паризьких історіях. Тому чекаємо на продовження, або принаймі на сценарій до фільму. З цього вийшов би чудовий серіал, перефразовуючи одного сучасника, скажу я на завершення.

P.S. Книжку я прочитала у вересні, а от відгук провисів у чернетках, ах до листопада. Враження від книжки не змінилося.

Стонадцять халеп Остапа Квіточки. Читають дорослі

Якщо бажання надихати свою дитину власним прикладом читання є, а можливості осилити дорослу книжку немає, Мамський блог має одну перевірену ідею. Берете одну дитячу книжку, читаєте, регочете і наступні два-три дні читає і регоче ваша дитина. І читаєте, і гарний настрій маєте, якщо до рук потрапила повість від Сашка Дериманського про вчителя початківця Остапа Квіточку. Видало цю книжку поважне видавництво Абабагаламага, проілюстрував у досить цікавий спосіб Максим Паленко. Книжка побачила світ ще у 2016 році, зявилася у нашій бібліотеці минулого літа і цієї весни нарешті потрапила нам перед очі.

Стонадцять Халеп Остапа Квіточки на берлінському балконі Фото від Natalia SeReDa

Забігаючи наперед хочу сказати, що цю книжку я рекомендую читати і дорослим. Письменникам у якийсь дивний спосіб досить часто вдається передбачити майбутнє і в деталях розписати розстановку сил добра і зла. Тому якщо глибокий аналіз сучасної дійсності змушує переживати негативні емоції, скористайтеся сміхотерапією від Сашка Дериманського.

Події відбуваються в двох паралельних реальностях: в кам’янистому та темному потойбіччі, де панує дивна атмосфера хаосу та безладу та невеликому поселенні, де життя іде своїм плином з купою щоденних проблем і порядку теж не дуже багато. Історія починається з лайки, яка була оцінена моніторинговою службою потойбіччя як прокляття на адресу новонародженого хлопчика. Для служителів темних сил це дуже велика вдача таке зафіксувати, але для співробітника пекла Вельзепера це стало початком великих проблем. В іншому світі, хлопчик якого облаяла у пологовому будинку акушерка виріс, вивчився на вчителя, отримав перше робоче місце і встигає у кожному місці зібрати неймовірну кількість халеп. На обкладинці ілюстартор зобразив головного героя з букетом його смішних і не дуже халеп.

Стонадцять халеп Остапа. Квіточки Фото від Natalia SeReDa

Деякі ситуації в житті можна охарактеризувати як повний триндиць. У цій історії він приходить до всіх по черзі, а деколи і одночасно: до колективу школи, коли туди приїздять інспектори, до інспекторів, коли їхня перевірка набуває несподіваних оборотів, до мешканців потойбіччя, коли в них наступає демократія і владу захоплюють грішники, до напівгаспида Вельзепера, коли він розуміє, що дарма ловив кажанів і ще в багатьох випадках. Але і такі ситуації завершуються добре. Книжка має певний психологотерапевтичний ефект: не треба боятися бути смішним і не втрачати оптимізму через халепи.

Книга цікава, динамічна та оптимістична не дивлячись на різноплановість персонажів. Оскільки книга була анонсована як пригоди молодого вчителя, то очікувано було трохи дізнатися і про його учнів. Але історій про учнів у цій повісті майже не було.

Книга на 25 сторінці Фото від Natalia SeReDa

І дуже б хотілося прочитати продовження історії та дізнатися про подальшу долю героїв. Чи вдалося Остапу Квіточці змінити життя в школі, чи став він вчителем. Ну і як склалося життя в закоханих мешканців потойбіччя в реальному світі після того як вони побачили небо. Ну і чи написав і захистив докторську Павло Панасович. Цікаво, правда?

Пригоди Остапа Квіточки. Книга Сашка Дериманського В-во Абабагаламага Фото від Natalia SeReDa

Можна читати у жаркий літній день ховаючись в холодку і вишукуючи в мисці полуницю чи черешню, або в літню прохолодну мряку посьорбуючи какао, чи уголос з друзями на відпочинку. Приємного читання!

Книжковий Арсенал 2019. поповнення дитячої бібліотеки

Коли в серці Києва вирував Книжковий Арсенал, наша мамсько-дитяча команда вперше ночувала в наметах на березі річки Дам в околицях Берліну. Спільного між цими подіями було те, що і перша і друга відбувалися в чудовому українському середовищі.Так як ми в Берліні, а подія була в Києві, то спробуємо на основі аналізу всіх навколоарсенальних постів та репостів у соцмережах, статей та анонсів видавництв скласти свій список літературних бажань. І хоча левова частка подій стосувалися дорослої літератури, одна ми за перевіреними лінками та відомими тільки мамському блогу віртуальними стежками дистанційно довідалися про ті нові книжки українською мовою, які вийшли у дуже відомих, ще не дуже відомих та зовсім нових видавництвах.

Ми раді, що адміністрації цього культурного форуму вдалося домовитися з видавництвами ветеранської літератури. Завдяки констатації цього літературного напрямку більше людей зможуть дізнатися про історію боротьби проти окупації. Частина цих видань є у нашій бібліотеці завдяки реально-віртуальному магазину Блокпост. Сподіваюсь, що наші діти, коли подорослішають зможуть на основі цих видань сформувати думку про війну без ретуші та маніпуляцій.

Читання українських книжок залишається важливою і дуже цікавою частиною мамсько-дитячого життя поза Україною. Страшенно радію з того, що більшає якісних україномовних перекладів світової класики та сучасної дитячої літератури, а також розвивається власне українська дитяча література, яку теж мабуть буде цікаво перекласти.

І ще одна ремарка. Так як тема форуму була пов’язана з сусідством, то цікаво було б дізнатися які книжки читають діти наприклад в Молдові, Білорусі, Румунії чи Польщі, або Хорватії, Італії, Німеччині, Франції чи Іспанії.

Отож до справи!

Перші позиції в нашому списку належать видавництву Фонтан казок. Чому? Відповідь очевидна. Тому що 99,9 % всіх видань це дитяча література. Цього року фонтан особливо потужний та різнобарвний, бо впорядкував і видав сучасні українські казки. А як кажуть казок багато не буває, тому купимо одну чудову книжку собі і ще одну на подарунок хорошим друзям. В цьому видавництві є чудова традиція проводити конкурс на найкращий твір про сучасних дітей. Ці книжки ми купуємо щоразу і жодного розчарування. На цей раз це Рожевий записник детектива Стасика. Ну трохи насторожує рожевий, але я думаю, що це для розширення читацької аудиторії (як пишуть для привернення уваги). Чекайте на наш відгук на мамському блозі в кінці літа. Ну і не забути купити нову книжку з серії Мікробот. Ще ми купимо Свинку, яка плакала в небо, Різдвяні історії ослика Хвостика, Зюзю та Пташку Пін на прізвище Гвін (дві останні ми не встигли купити в минулому видавничому році).

Наступні позиції належать двом улюбленим видавництвам Абабагаламага та Видавництву Старого Лева.

Видання першого нам купує дідусь у фірмовій крамниці в центрі столиці, ми намагаємося не прогавити найбільш цікаві для нас книжки. Цього року ми докупимо книжки від Володимира Рутківського. Придивилися Мері від Сашка Дериманського. Ну і щось з давніших видань для найменшого читача.

Покупки книжок від Старого Лева через інтернет це просто покупка, а коли покупка відбувається у дружній до допитливих дітей книгарні в центрі Івано-Франківська, то це ще і приємне спілкування. А останнє має дуже велику цінність. Що ми купимо цього разу? Клуб червоних кедів від Ани Пунсет. Це після енциклопедії буде друге перекладне видання з іспанської, яке потрапить нам до рук. Також Сікстен від Ульфа Старка і все нове про Джуді Муді.

Ще є новини від чудової Юлії Смаль, яка володіє унікальною здатністю розповідати про складну хімію простими дослідами. Новинка від цієї авторки була якось слабо поширена, але нас не обдуриш! Ми знайшли Лесеві історії у видавництві Старого Лева і обов’язково придбаємо цю книжку. Ну і принагідно зауважимо, що Книга про сміття від Галини Ткачук повинна спрацювати краще ніж сто і одна теоретична програма з підвищення екологічної свідомості школярів.

Попри спеціальні сайти про дитячу літературу деякі цікаві та корисні видання не завжди є достатньо інформації. З боку нашої вже майже одинадцятирічної читачки є запит на літературу про сучасних дітей. Ми є власниками Великої книги почуттів від видавництва Урбіно, про яке знаємо давно. Цього року звернули увагу на Мія дорослішає, дві історії про детектива Кефірчика та книжку про пригоди шкарпеток. Сподіваюся, що нашу читачку (її маму вже зацікавило) вразять книги від цього видавництва. А для чотирирічного читача можливо книжку про дитячий садок від дружнього до Урбіно видавництва Абрикос.

Хитромудрий алгоритм Фейсбуку доніс до нас інформацію про серію Цікава Україна. Виявляється, що новостворене видавництво Крокус надрукувало пізнавальні книжки і об’єднало їх у серію Цікава Україна. Спробуємо придбати разом з віршиками від Галини Кирпи. До речі книги про навколишній світ з поясненнями зрозумілою мовою і цікавими ілюстраціями поки є рідкістю. Тому радо вітаємо всі видання українською натуралістичного змісту.

Оскільки в нашій сім’ї підростає ще один читач, але поки напевно більше розглядач малюнків, то нас зацікавили видання від арт-видавництва Чорні Вівці Папужка та Рака Така, або риба яка співає. Ще в нас нема історії про білок від Ірени Карпи. Для школярки розглянемо видання про те, як зрозуміти свій гаджет.

Це те, що будемо купувати, як кота в мішку. Не подивившись в очі.

А як же ж дитячі новинки від універсальних видавництв, запитаєте Ви. Такі видавництва за українськими мірками є великими, їх книжки доступні в книгарні Є та найбільших книгарнях обласних центрів. Звичайно подивимося, придбаємо і обов’язково поділимося враженнями від новинок Vivat, #книголав, Навчальної книги Богдан,

Колись, коли моя дочка потребувала більше малюнків в книжках, ніж тексту комікси з українським текстами були як сніг влітку. Зараз цю нішу намагається заповнити видавництво Наша ідея Nasha Idea з щоденником Вишеньки. Ідея виглядає цікавою, але дуже хотілося б побачити цю книгу перед покупкою. Сподіваюся, що нам пощастить і ми знайдемо її в книгарнях Івано-Франківська.

Все що з даного переліку не влізе в бюджет буде залишене списком побажань для тих хто збирається до нас в гості в Берлін.

Можливо список розшириться і ми знайдемо ще щось нове і цікаве. Дуже приємно констатувати, що якісних книжок українською для дітей більшає. А поки список формується і бажання співставляються з можливостями ми за наступний місяць викладемо враження про деякі минулорічні знахідки.

Файні товсті дівки, йо! Історія однієї літньої пригоди

До цієї книжки я добиралася давно. Вона довго аноносувалася і вийшла в акурат тоді, коли ми перебралися до Берліну. Про неї писали в соціальних мережах. І ось нарешті влітку 2018 мені вдалося взяти цей примірник в руки, почитати анотацію. І знову відкласти цю книжку вбік. Вона виглядала мені як новий вишуканий десерт, який треба споживати у виключно святкових ситуаціях. З іншого боку ще в мене був підсвідомий страх прочитати цю книжку і зрозуміти, що історій, які описують сільські поселення як культурну глушину стало на одну більше. Це як спробувати екзотичний фрукт.

Чому таке відношення? Ця історія рецензувалася як історія однієї поїздки двох столичних жительок у глухе село Ясіня. Саме так я прочитала по діагоналі відгук на цю книжку, де протиставляється міський та сільський спосіб життя не на користь останнього. Хоча поспішу зауважити, що для цього карпатського поселення краще підходить назва містечко. Тут розмовляють дуже цікавим українським діалектом і слово ЙО має дуже багато відтінків, в Ясінях починаються багато цікавих гірських маршрутів і тут попри все добре збережена культурна самобутність. Такими, може трохи з кращою інфраструктурою, є гірські містечка в інших частинах Карпат, чи Альп. Справді це поселення вартує, щоб про нього написали повість. І не одну.

Допитливість пересилила всі ці страхи і в переддень Нового року почала читати цю таку дражливу для мене повість. І прочитала її за чотири заходи, роблячи перерви для передноворічних приготувань. Дуже задоволена, скажу Вам. Поспішаю ділитися цим.

Файні товсті дівки, йо! Видавництво Фонтан казок Фото Copyright Natalia SeReDa

 

Трохи про історію цієї книжки до читача. Видавництво Фонтан казок, на яке одна доччина подружка каже Фонтан книжок, оголосило черговий конкурс історій про сучасних дітей: “Напишіть про мене книжку”. Рукопис повісті Тетяни Стрижевської ” Файні товсті дівки, ЙО!” переміг  у 2016 році за результатами конкурсу. Проілюструвала видання Ольга Кузнецова. З початку 2018 року книжка у продажу.

Сюжет повісті простий і зрозумілий. За збігом обставин дві дівчинки киянки замість мовного табору в Пущі-Водиці потрапляють на невизначений (за моїм розрахунком близько тижня) в гори. Не можна сказати, що ідея подорожі однаково подобається обом подружкам. Зоряна та Мілана, або Мілка чи Мілася готувалися до іншого сценарію літніх канікул. В гірській садибі їх чекає чудова бабуся Катря, яка видається дівчатам мольфаркою чарівницею. Попри всі протести і деколи зовсім не дитячі витівки Зоряни відпочинок вдався і дівчата повернулися додому трохи іншими. Вони побачили гори, відкрили для себе інший світ в якому живуть їх однолітки і як на мене стали трошки людянішими.

Повість не має багатьох персонажів, тут крім Зоряни та Мілки та їх батьків, описані ще одна місцева родина  хлопчика Мирка, власне бабуся Катря та декілька людей з містечка. Є персонажі про існування яких ми знаємо, але вони перебувають поза подіями. В основному це шкільні подружки та хлопці, з якими дівчата спілкуються в час свого навчання в школі. Дуже тонко описано те середовище в якому ростуть столичні діти та те, як батьки і діти вибудовують свої стосунки.

Файні товсті дівки, йо! Видавництво Фонтан казок Фото: Copyright Natalia SeReDa

Чесно мені трохи незрозуміле було слово товсті у назві повісті. Після прочитання повісті до мене дійшло, що це щось на кшталт “ладна кобіта”, яке мене колись шокувало в діалектах з іншого боку Українських Карпат. Взагалі це дуже добре, коли герої повісті можуть трохи дратувати своєю поведінкою, як наприклад надмірна Зорянка. Дівчинка в моєму розумінні дещо переходить межі ввічливого спілкування і деколи досить відверто грубить всім навколо неї. Саме тут прочитується тонка межа, яка проходить між самовизначенням підлітків і відсутністю виховання. Включається критичне мислення, де є неповага, а де просто захисна реакція. Я розумію, що авторка трохи “підтягнула контрастність” для своїх головних героїнь. Але саме така поведінка дівчат трохи бентежить, бо така поведінка є жорстокою для такого юного віку. Найприємнішим є те, що дівчата все таки сприйняли цю інакшість життя, яку побачили в садибі бабусі Катрі, відчули силу і позитив місця, де вони перебували. Готові повертатися сюди назад. Авторка піднімає дуже дражливу тему стереотипів та раннього дорослішання дітей, проблему людяності, яку люди гублять у погоні за правильним макіяжем чи дієтами. Справді життя не зводиться тільки до виживання в міських джунглях. Є такі чудові речі, як зорі у горах, простір і свіже повітря. Хоча у мене було застереження щодо опису і зображення територій поза великими містами, вони при прочитанні повісті зникли. Тобі добре там, де є люди, які тебе люблять.

Наступне, що добре вдалося авторці, це включення діалектів в текст повісті. Питання діалектів це ще одна дражлива тема сучасної літератури. Попри те, що деякі репліки літературної мови сучасних киян були для мене трохи незвичними, то із закарпатськими діалектом як на мене, все вдалося дуже чудово передати. Ні багато, ні мало, якраз скільки стільки треба і вдало вписано в контекст.

Завдяки Миркові  та його татові дівчата відкрили для себе інші місця Карпат: Яремчу, Ворохту, Рахів.

Файні товсті дівки, йо! Видавництво Фонтан казок Фото:Copyright Natalia SeReDa

Після прочитання книжки хочу поділитися наступними міркуваннями:

  • перемога повісті в літературному конкурсі цілком виправдана. Це справді книжка про сучасних дітей та підлітків;
  • дуже вдало зроблена спроба розкрити сучасне мовне різноманіття через реальних носіїв мови;
  • дражлива тема людяності, терпимості, поваги до людей незалежно від їх статусу піднята і висвітлена коректно;
  • топографія Карпат виписана дуже добре, майже як в рекламному буклеті, хочеться туди їхати і побачити цю красу.