Часом бувають дні і настрої, коли хочеться кудись сховатися і зануритися в якийсь затишних куточок цього багатоманітного, але часом не зовсім дружнього світу. Однією з таких дитячих книг, що може скласти товариство в такій ситуації, є книжка Томо та його кит від Катерини Міхаліциної та Оксани Драчковської, що видало видавництво Крокус у 2019 році. Мамський блог натрапив на цю книжку випадково, вона має досить невеликий розголос в мережі, але обнімаюча сила цієї книжечки надзвичайна. Це видання доступне в багатьох українських онлайн магазинах і ми рекомендуємо його, по можливості, мати у дитячій бібліотеці.

Ця історія трапилася в підводних глибинах, які так чудово для своїх читачів зобразила Оксана Драчковська. Саме цей багатовідтінковий блакитносиній притягує і тримає увагу малих читачів. Хоча синій зазвичай холодний, але в цій книзі він зігріває.

Натомість холодним віє від рухливого яскравого табуна рибок з виряченими очима, що намагаються в морських глибинах спіймати в своїх очах досить небезпечні промені сонця.

Головні герої цієї казкової історії великий кит і маленька рибка, мають одне спільне переживання. Вони не зовсім схожі на численне рибкове товариство з великими очима, що змагається між собою за відображення сонця в очах. Томо, маленька рибка, має невеликі очі, але досить уважний до інших погляд. Кит, хоч і величезний та величний, однак очі має зовсім маленькі. Разом вони знаходять спільний погляд на підводне життя і розділяють те, що ми називаємо щастям. Мамський блог не буде переказувати зміст, але сподіваємося, що потенційним читачам вже цікаво.

Повністю всесезонна, досить зручна для мандрівок книжка. Текст розподілений таким чином, що ця казкова історія буде пасувати і тим дітям, що опановують навички читання. Ми читали перечитували цю книжку декілька разів вголос. На деяких сторінках літери надруковані білим на темному тлі. Дошкільнятам можна рахувати знайомі літери спочатку одного, а потім іншого кольору. Для нас з п’ятилітнім сином це терапевтична книжка, яку ми час від часу перелистуємо.

Ілюстрації мають якусь притягальну силу та безліч цікавих деталей. Наприклад, бульбашки чи силуети рибок, які добре рахуються, коли треба зайняти час в громадському транспорті чи авто. Окреме дякую видавництву Крокус, що друкує книжки у м’якій обкладинці, вони дуже зручні для малих читачів та їх можна брати в мандрівки.

Весна – час оновлення. Книжка від видавництва Крокус, що якнайкраще пасує до цього настрою. Коротка історія з художнім текстом та фактами із життя найвищої вершини Українських Карпат, яку написала Катерина Міхаліцина та дуже тепло проілюструвала Світлана Балух нам з п’ятирічним сином дуже сподобалася.

Гори – це простір. Гори – це висота. Гори – це щастя. І сидячи тут у неймовірно рівнинному Берліні, ми подумки за допомогою цієї чудової книжки переносимося в Карпати. Вирушаємо в мандрівку на Говерлу, яка в цій історії заквітчана рододендроном, якого ми всі знаємо як червону руту. Йдемо шукати червону руту:) І знаходимо її, зустрівши по дорозі інших мешканців і гостей (часом не дуже чемних) цієї гірської вершини.

Ні, нечемні гості, це не овечки, а дехто інший. Це не дуже добре проінформовані про гірські ландшафти люди. Насправді ця вершина дуже символічна для українців, це найвища точка нашої держави і одне з дуже популярних місць літнього гірського відпочинку. На жаль, відсутність досвіду відвідання таких місць та ігнорування правил поведінки засмічують та руйнують середовище проживання живих організмів.

Але всіх цих відвідувачів обєднує бажання зануритися в світ пригод і відкриттів. Бо Говерла це гора – загадка, гора – сюрприз і гора – чудова нагода подивитися на цей дивний світ згори. І побачити багато всього одночасно. І хвилясті від минулорічної трави полонини і неймовірний цвіт високогірних квіток і манюсінькі поселення в долині. Це якщо гарна погода.

А коли хмари вирішили, що буде дощ, то відчути неймовірну секретність своєї експедиції і пережити мінливість стихії.

Багато хто приходить в гори слухати їх і насолоджуватися почутим. Є в цій історії і такий епізод. До речі ця ілюстрація найбільше всього сподобалася малому читачу. Насправді у горах ти завжди ближче до зірок.

Наша сім’я дуже любить мандрувати: бизько чи далеко, довго чи на один день. Особливо ми любимо гори. І тому книжка про Говерлу занурила нас у спогади та надихнула на нові мандрівки. Таких книжок про природні ландшафти хотілося б бачити більше і частіше. Бо в Парижі і Венеції у наших книжкових мандрівках, ми буваємо частіше, ніж у Карпатах, Медоборах, заплаві Дунаю чи безлічі інших цікавих та неймовірно атмосферних місцях.

Текст цієї короткої історії доповнюється фактами про гірські ландшафти та Говерлу, для батьків, які бажають розповісти про Говерлу більше є ряд актуальних лінків.

Ілюстрації до цієї історії неймовірні. Точність передачі ландшафту та кольористика дуже вдало переносять нас в цю місину. Кожна наступна генерація дітей має свої особливості візуального сприйняття і часто малюнки, які подобаються батькам, не заходять так само їх дітлахам. У цій ситуації в книжці Говерла візуальна частина, особливо фрагменти з рододендроном та нічна ілюстрація в наметі, захопили обох.

В яких ситуаціях буде добре читати цю книжку? Це всесезонна розповідь, хоча описана літня Говерла, яку можна читати перед сніданком, перед сном і обіднім дріманням. Мяка обкладинка і формат книжки добре підходить для читання в дорозі, мандрівках, там, де треба почекати чи зробити паузу від рухливих ігор.

Детальні малюнки дають змогу відволіктися на інші деталі такі як чорниці, ожини, мох, лишайник, овечок, що пасуться на полонині.

До речі, а порахуйте, скільки овець пасеться на говерлянських схилах? А попереду? А позаду?

В цілому чудово, що видавництво Крокус започаткувало таку серію “Цікава Україна” і взялося друкувати невеликі, але змістовні книжки у мякій обкладинці.

Читайте про Говерлу і надихайтеся на підкорення нових вершин.

Чекатимемо на нові гірські книжки про крокуси, шафран, де в горах закінчується ліс і де сховалися ведмеді. 🙂

P.S. А на завершення фрагмет ілюстрації, яка дуже сподобалася батькам.

Квітка крокус – це весняний відчайдух, які попри мінливість погоди у цей час, зафарбовує наше ранньовесняне буття у яскраві кольори. Це дивовижно ніжні та водночас витривалі квіти. Часто вистромлюють свої ніжні пелюстки крізь сніг, тягнучись до світла, розстилаючи неймовірні килими серед минулорічного листя. І в дикій природі і в невеличкому міському садочку крокуси неймовірні.

• 

Тому не випадково, що реалізуючи ідею створення дитячого контенту, творча команда назвала своє видавництво іменем цього ранньоцвіту. І з 2019 року видавництво Крокус радує нас кольоровими і змістовними моментами. Наші віртуальні стежки перетнулися в соціальних мережах відразу після створення такого виробництва дитячого щастя, і з того часу Мамський блог надихається успіхами цього чудового видавничого проекту.

Перше, що зігріло нашу душу, це особливо тепле відношення команди видавництва до природничої тематики. Справді, попри бурхливий розвиток дитячого книговидавництва, цікаві дитячі книжки на тему довкілля та природного середовища в якому власне зростає дитина, зустрінеш не часто. Тому, коли у видавництва з’явилися серії Цікава Україна та Про природу ми затамували подих і стежили за новинками.

Продукція цього дитячого видавництва досить прицільно реагує на декілька запитів дитячої читацької аудиторії: зручний формат, оригінальні ілюстрації та зрозумілі дітям тексти.

Що зацікавило нас особливо?

Перше, це тепле, легке запрошення до відкриття здавалося б звичних речей з дитячої перспективи в книжці Валентини Вздульської “Я – Кіліманджаро”.

Друге, це неймовірно яскрава і свіжа серія книжок Цікава Україна. Про яку ми напишемо більше, бо це класні книжки.

Третє, це Книжка в якій можна побродити і щось цікаве знайти “Дивний лис і дивний ліс” від Галини Кирпи

Четверте, це історія, яку з-під води для нас дістала Катерина Міхаліцина і розмалювала Оксана Драчковська Томо та його кит.

Що ще? Тут є ще, скажу я вам.

Наприклад,

• книжки авторства Оксани Лущевської, яка неймовірно задовольняє запити найменшої читацької аудиторії;
• історії білінгви 100 казок Мами Гуски та Гарбузова відпустка;
• порція реготу в книжці Лімерики від Сашка Дериманського.

• 

А як же ж класика дитячої літератури, морщачи чоло, запитають досвічені дитячелітературознавиці і знавці. Запросто, є тут і таке теж.

Відомо, що скандинавська література відрізняється простим описом складних життєвих ситуацій, безліччю важливих деталей повсякденного життя та купою інших речей з терапевтичним ефектом, які роблять всіх і дітей і дорослих більш стійкими до негараздів. Тому такі історії зі Скандинавського півосторова є досить популярними серед дитячої аудиторії багатьох країн світу.

І вони вважаються новою класикою після визнання національними та міжнародними професійними спільнотами та за відгуками читачів.

Видавництво Крокус має в своєму портфелі (скоріше, це картата торба у квіти):

книжки Марії Парр з Норвегії у перекладі Галини Кирпи;

історію про Ліннею від Кристини Б’ерк теж переклала пані Галина;

пригоди Булькала від Руне Белсвіка з Норвегії, який був в Україні під час презентації перекладу своєї книжки українською;

історії від німецької авторки та ілюстраторки Крістіни Андрес для читання найменшим читачам.

Ще для малюків, які швидко дорослішають Видавництво “Крокус” приготувало історії про Лукаса, в перекладі з норвезької від Наталії Іваничук, авторства текстів Югана Б. Мйонеса та ілюстрації Ошільд Ірґенса

Ну а щось дуже модне? На рахунок модності не підтвердимо, а от актуальності так.

Дві сучасні книжки, про важливі аспекти людської фізіології, видані в Крокусі, дуже гарні.

Одна чутлива тема, це народження братика чи сестрички, що перевертає світ малюків і викликає купу питань, описана в книзі від Камілли Оттерлей та Лєне Аск у перекладі з норвезької від Ірини Сабор і має назву “Привіт, маля!”

Друга суперчутлива, важлива – це тема початку менструального циклу. Її видавництво переклало з англійської за допомогою Антоніни Ящук. Автори текстів Юмі Стайнз, доктор Мелісса Кан, класна візуалізація від Дженні Летема. Український переклад консультувала жіноча лікарка Наталя Лелюх, просвітницьку роботу в сфері жіночого здоров’я якої важко оцінити. Повна назва цієї книжки: “Поговоримо про місячні. Зрозумілі відповіді на зовсім не дурні запитання”.

Поки пишеться цей пост на Мамському блозі, впевнені що Видавництво “Крокус” готує для вас щось цікавеньке. Тому радимо звертати увагу на квітку крокуса на обкладинці, якщо ви шукаєте почитати, щось цікаве, кольорове чи актуальне.

Не проґавте!

Насправді було б чудово якщо цих захопливих детективних історій було більше. Оповідає автор захопливо, персонажі актуальні і цікаві, розслідування динамічні.

Третя історія з серії книжок про детктива Носика, теж нам дуже сподобалася. Тут розповідається про три епізоди з життя детектива та його помічника, де він застосовує свій нестандартний підхід та професійну солідарність.

Третя книжка має назву “Як детектив Носик здивував Нові Липки” і вона цілком відповідає вмісту, бо методи викриття дрібних шахраїв, амбітних брутальних злодюг та хитрих невловимих крадіїв здивуюють навіть досвічених читачів детективів.

Ця книжка складається з трьох розділів, кожен з яких є захопливим завершеним розслідуванням. Тут ви дізнаєтеся і про митців місцевого масштабу, творчістю якого особливо пишаються жителі містечка, і про детективну історію, яка закінчилася тільки почавшися, навколо шахового клубу і звичайно про надзвичайну спостережливість пана детектива у викритті особливо спритного крадія. Пес Куба допомагатиме своєму напарнику, коли добрими чи іронічними словом, а коли працюючи як професійний шпіон.

Перша пригода заглиблює нас у мистецтво та поганців, що зазіхають на мистецький спадок. Усі схвильвані, бо дізналися, що планується викрадення дуже цінного експонату з музею Нових Липок. Просто запобігти крадіжці це пів справи, а от як змусити злочинців зізнатися. Читайте, цю історію і дізнаєтеся.

Друга історія теж виглядала на початку досить гучним злочином, але пан Носик уважно співсавивши факти обіграв шахрая, поставивши йому шах і мат.

Третя історія відбулася під час важливої для всіх жителів міста події, у той час, коли мешканці вийшли з своїх домівок і заповнили всі публічні місця. Прибули туди, як бджоли до нектару, деякі не зовсім певні, а точніше сказати досвічені в злочинах особи. Але якщо у вашому місті мешкає, такий досвічений детективний тандем, як пан Носик і його друг Коба, то все під контролем.

Попри численні загрози, що виникають у книзі, і для людей і для мистецьких творів, текст написаний без посилення страшних контрастів і сприймається зацікавлено. Ця історія однаково сподобалася всім – і дорослим і дітям. Теж варто зауважити, що всі три історії будуть цікавими дітям, які вчаться читати.

Шкода, що це було всього три книги детективних історій для дітей.

З цими пригодницькими історіями ми цікаво провели трохи сірий і холодний цьогорічний лютий і зрозуміли, що будемо шукати ще інші детективні історії. Ці книжки будуть добрим подарунком для учнів початкової школи. Варто поцікавитися про їх наявність у дитячій бібліотеці, бо книги Мар’яна Орлоня є здобутком польської дитячої літератури. Попри ледь вловимий польський контекст ці детективні історії цілком зрозумілі та дуже цікаві дітям з інших країн. Захопленого читання цих детективних історій.

Друга книжка про детектива Носика та його вірного друга Кубу, що написана Мар’яном Орлонем, перекладена Наталкою Мелетич та видана В-вом Старого Лева у 2017 році, має назву “Детектив Носик і викрадачі”

• 

Сюжет цієї історії трохи напружений і дещо несподіваний, а також сповнений багатьох цікавих деталей. Тут є старий млин біля якого вночі трапляється щось містичне, любителі детективних історій, що використовують їх сюжети в досить дивний спосіб, люди віддані своїй професії чи захопленню. І всіх їх об’єднує одна ниточка, яка веде детектива Носика до розгадки дещо заплутаного викрадення.

І цей злочин має дуже особисте підгрунття. Чому? Тому що зник головний партнер детектива Носика, його пес Куба. Якось треба з цього вибиратися, вирішив пан Носик, і взявся читати листа, який заманив його в пастку.

Листи написані на папері – це окремі герої цієї пригоди. Спочатку це приємні побажання від шанувальників, а згодом і погрози. Але саме ці паперові докази дають можливість розгадати злі наміри двох не дуже певних осіб.

• 

Слід додати, що в цій історії Куба таки підтвердив статус незвичайного пса, поводив своїх викрадачів за носа і прискорив своє повернення додому.

В книзі як завжди в цього автора детально описані міські вулички та заміські краєвиди, а також гарно показано спілкування між жителями містечка, які допомагали розплутувати цей клубок таємничих співпадінь. Книжка навіть трохи повчальна, каже, що варто отримати добру професію чи захоплення для заробляння грошей, а не якісь там шахрайські схеми.

Ілюстрації від Єжи Флісака вдало передають деталі історії та допомагають краще уявити героїв цієї історії.

Книга абсолютно всесезонна для прочитання. Можна влітку під стукіт дощу по даху, можна восени під шурхіт опалого листя, чи взимку під рипіння снігу, а також слухаючи пташок навесні зануритися у ці пригоди. Ми читали цю книжку вголос. Було теж цікаво.

Також варто зауважити, що книжка написана простою, але багатою на синоніми, цікаві слова мовою. Тут немає довжелезних речень, на яких увага читатча, або провисає, або губиться взагалі. Поділ на розділи дозволяє читати її, як окремі епізоди довгої історії.

Зима цього року була особлива, бо далеко не намандруєшся. В січні ще якось вдавалося протриматися від спокуси засумувати, а от в лютому рутина зовсім затягнула нас. Рятівними томиками (якщо так можна сказати) зовсім несподівано став дитячий детектив. Вірніше ціла добірка дуже цікавих детективних історій. Їх збирала наша старша читачка і вони сподобалися нашому молодшому п’ятиітньому читачеві.

Цих історій авторства польського дитячого письменника Мар’яна Орлоня є три, і вони в різні роки в перекладі Наталки Малетич були видруковані Видавництвом Старого Лева.

Події історії розгортаються в невеликому польському містечку, куди перебрався детектив на пенсії пан Носик з своїм псом Кубою.

До речі цей персонаж дуже цікавий і захоплює слухачів та читачів з перших сторінок. Ми взяли лупу для антуражу, улюбленого лемура, бо він теж полюбляє детективи та під настрій гармоніку і взялися розплутувати загадкові історії разом з головними героями.

А остання пригода, яка насправді знайомить нас з головними героями, детектива Новика пов’язана із одним цікавим персонажем та однією крадіжкою.

• 

Цей дивний персонаж навіщось, що пес Куба відразу з’ясував, начепив штучну бороду. А через крадіжку важливої сімейної реліквії одного поважного пана, може серьозно постраждати репутація іншого добродія. Тому за діло беруться двоє досвічених детективів.

• 

Не можна сказати, що гіпотези двох детективів співпали, до певного моменту у кожного з них була своя версія. Крадій трапився не дуже досвічений, його власне вабила не сама річ, а таємниця яку вона мала розкрити, тому він залишив сліди. По який крок за кроком рухаються головні герої.

Книжка написана чудовою мовою, сюжет розкривається без провисань та надмірного поспіху, події описані в книжці добре сприймаються на слух. Є звичайно слова, дуже цікаві імена значення яких варто додатково пояснити, однак це робить процес ще цікавішим і захопливим.

• 

Події описані в детективній повісті відносять нас і до потреби знати свою родину і трохи глибше розкривають, як важливо щоденні звички, приятельські теревені. Все це, попри динамічність детективного жанру, автор дуже майстерно вплітає поміж рядків твору.

• 

Особливий інтерес у малого читача побудив пес Куба. Який на основі почутої інформації, зробив висновок, що зрозуміти собачу мову і головне поговорити з псом на рівних, можна буде тільки тоді, коли ти довго будеш працювати детективом.

Декілька слів про ілюстрації. Попри те, що вони чорно-білі, а сучасна генерація бажає кольору, вони чудові. Особливий стиль, притаманний коміксам чи гумористичним журналам, створює передумови для додумування кольорів та розвитку уяви.

Що сказати, перша книжка з цієї серії цікава, динамічна, багата на події, але не первантажена деталями. Ми читали по частинах, без прив’язки до розділів, багато коментували та обговорювали. Ну, а що ще робити довгими темними вечорами лютого.

Цьогоріч різдвяноноворічний час особливий. Віртуальні контакти, відеовітання та особливі зусилля щодо підтримання святкового настрою. Ми в Берліні, де свята закінчуються акурат першого робочого дня після першого дня Нового Року. Як не втратити відчуття свята та не розкиснути? Зрозуміло, що потрібно щось особливе. Казкова історія, де всі пригоди та перепетії закінчуються добре. Де поганці покарані, а ті, хто вірить у чудо неодмінно стають його свідками.

І ми знайшли таку чудову історію, яка допомогла нам зануритися у магію приготувань до Різдвяних Свят і подарувала радість. Нею виявилася Різдвяна історія ослика Хвостика, яку ми придбали в Україні ще влітку 2019 року. Книжка красиво стала на полиці чекати свого часу, бо вона без кольорових малюнків, не товста, але і не тонка і там багато тексту. Ми вибрали формат сімейного читання і ця книжка наповнила наші вечори теплом, пригодами і радістю між кінцем 2020 і початком 2021 років. Ми почали читати її в останній тиждень старого року і завершили в перші дні нового. Дуже символічно виявилося.

• 

Книжку написав Олександр Гаврош, намалювала Світлана Сова, видало у 2019 році видавництво Фонтан Казок. Прочитана книжка подарувала читачам надію та оптимізм.

Це історія про тваринку, яка дивним чином опинилася в передгір’ї Карпат, живе у духовному центрі, де влітку оздоровлюється багато дітей і дарує всім радість. Але добрі люди вони досить часто безхитрісні та наївні, тому кожен поганець хоче відібрати в них трохи радості і збагатитися. Так сталося і з отцем Теодором з садиби якого за декілька днів до Різдва вкрали маленького улюбленця ослика Хвостика. Ця тваринка це був не тільки подарунок від владики, що опікувався, щоб дозвілля дітей було цікаве, а й важливий фрагмент щорічного Вертепу, де ослик Хвостик грав свою роль. Як тільки ослика виманили з його теплої стайні та випхали в темну ніч на гору, де він добряче налякався сам та налякав інших, закручується цілком детективна історія.

Читачі дізнаються дуже багато нового та цікавого про життя декількох сіл та невеликого міста, де встиг побувати за час своїх передріздвяних пригод ослик.

А пригоди в нього були ого-го! Під час своєї вимушеної мандрівки, що розпочалася після втечі від викрадачів в житті ослика зявляються і сержант Кузька, і дві поважні пані, що живуть подалі від людей, і працьовитий майстер на пенсії, що має невеличку дачу, і бандити, і мешканці ромського поселення, і сім’я з маленьким Миколкою. Для всіх цих людей зустріч з Осликом Хвостиком стала початком змін у житті, пригод чи приємним спогадом. Для декого сигналом, що треба відмовитися від своїх намірів та залякувань, припинити свої злодійства. Єдиним безсумнівним моентом, що обєднує цих героїв, є особливо трепетне очікування Різдва.

Головний герой цієї історії теж має потаємну мрію, зустріти подружку овечку Берту. І саме поклик іти за мрією стає поштовхом до щасливого завершення цієї неймовірної пригоди.

Особливої уваги заслуговує локація у цій історії. В описі місцевості, де відбуваються події, добре прочитуються мальовничі локації Закарпаття. Передгіря Карпат, але з того іншого боку. Як привид з минулого в цьому культурному ландшафті виглядає напівзакинутий маєток. Він, своєю появою в цій пригоді, відсилає нас у минуле цих країв. Ромське поселення, що притулилося десь між межами сіл і є частиною сьогодення теж вписане в історію надзвичайно вдало.

Такі пізнавальні деталі роблять цю книжку затребуваною для розуміння та пізнання українського сьогодення поза великими містами чи дуже глухими селами.

Ця повість від Олександра Гавроша могла б стати чудовою основою для сценарію фільму сучасної різдвяної історії. чи короткого серіалу. Все настільки динамічно і водночас глибоко і тепло описано, що ця книжка потребує більшої уваги.

Можливо вона просто чекає своєї особливої нагоди, а ми чекатимемо на продовженя історії від Ослика Хвостика анонсоване автором в кінці книжки.

Ми читали вголос невеликими уривками, з коментарями та обговореннями. Історія сподобалася всій нашій сім’ї. Це така книжка, яку справді вартує придбати до сімейної бібліотеки. А можливо ще комусь подарувати, щоб поділитися передчуттям Різдвяного Дива.

Мамський Блог бажає всім читачам затишного і теплого святкування Різдвяних Свят. Не втрачайте віри в дива! Долучайтеся до їх творення своїми мріями!

Цю книжку ми купили одразу після її виходу, прочитали і сховали. На шафу. А потім знайшли. І дуже зраділи. Бо в час страшних і сумних історій, дуже хочеться перестати боятися. І тут готуючись до свят ми знайшли книжку, яка як і її герої ховалася в шафі. Ні, наша книжка про монстрів ховалася на шафі.

Чудове видання від видавництва “Фонтан казок”, що вийшло у 2018 році, ще доступне для придбання, авторства Олега Чаклуна “Монстри, що живуть у шафах”. Це чотири чудових казкових історій з дуже оригінальними ілюстраціями від Оксани Липки. Книжка пропонована для сімейного читання. Її можна проковтнути одразу, а можна смакувати частинами.

Пан Автор начаклував чудовий, приправлений смачними словами і словечками текст, а пані Ілюстраторка створила неймовірні шиті ілюстрації. Так! Все вірно! Ілюстрації, перш ніж потрапити до книжки, були складені з різнокольорових, фактурних клаптів тканини. За допомогою стібків виділені силуети головних героїв. Вийшло неймовірно!

В анотації вказано, що книжка призначена для спільного читання. І це чудова рекомендація, бо розтягнули читання, розглянання та коментування цієї казкової історії на чотири вечори.

Всі історії дуже сподобалися моєму п’ятирічному сину. Тут є все, що люблять дітлахи в такому віці: хованки, секрети, незнайомці, що стають приятелями і звичайно відповідь на питання, чи є страшними монстри, що живуть у шафі чи іншому місці для складання речей. Бо на думку п’ятирічних дослідників, якісь загадкові істоти там живуть. Але вони потребують вивчення і опису.

За допомогою Олега Чаклуна ми дізналися про цих монстрів, що живуть у шафах багато нового. Які вони бувають? З яких матеріалів утворюються? Як часто можна зустріти і настільки агресивні та небезпечні при зустрічі з людьми?

Ілюстрації від Оксани Липки оригінальні і надзвичайно теплі. Можна довго розглядати деталі малюнків і чудово вистрочених букв. До речі такий спосіб виділенння окремих літер спонукає додатковий інтерес до їх вивчення.

Тепла історія про монстрів та їх приятелів, чудова ідея для казкотерапії.

Зараз зрозуміло, що видавництво не планує продовжувати видання наступних казок з цими героями, але запитання від маленького читача було про те, що трапилося з ними далі.

Ця книжка живе і мандрує з нами майже три роки. І вона не набридає, бо там є цікаві віршовані тексти і дуже класні ілюстрації.

Ми купили її, бо на обкладинці жирафка намагається подивитися на все догори дригом, а всередині сховані бегемоти, крокодили, сова, собака, жук, дельфіни, восьминіг, носоріг, слон, чапля, баклан і жаби, що в морі не живуть. Ще є абсолютно конкретні поради (віршовані звичайно) як зарадити глюку та переповненій памяті компа, а також трохи про морський бій і про переполох у тринадцятому трамваї, який підглянув і завіршував автор.

Мова іде про збірку дитячих, слід додати дуже сучасних віршів від Івана Андрусяка “Лякація”. Збірку, що розмалювала Лілія Курцеба видало у 2017 видавництво Фонтан казок.

Книжкова обкладинка привертає увагу і підморгує до читача.

А що там далі? Вибух коротких віршованих історій про все на світі.

Несподівані запитання і ще несподіваніші відповіді. Трапиться нагода – поповніть бібліотеку цією невеликою, але насиченою книжкою. Її можна читати з дорослими, яких напевне захопить легкий стиль віршування Івана Андрусяка. Дітлахи, які знають літери – можуть пробувати читати. Хоча на книжці написано, що для школярів, дошкільнятам теж пасуватиме. Грати в слова з певними літерами, чи ще щось. Це той варіант видання, де ілюстрації та текст дуже добре збалансовані.

Які перваги цього формату книжки? Вона компактна, дітям зручно з нею самими давати раду. Вона весела і з цікавими запитаннями. Вірші, попри те, що це не умовно класичний стиль для української дитячої літератури, захоплюють дошкільнят і школярів. Це серія “Добрі вірші” і вони не просто добрі, а дуже добрі!