Насправді було б чудово якщо цих захопливих детективних історій було більше. Оповідає автор захопливо, персонажі актуальні і цікаві, розслідування динамічні.

Третя історія з серії книжок про детктива Носика, теж нам дуже сподобалася. Тут розповідається про три епізоди з життя детектива та його помічника, де він застосовує свій нестандартний підхід та професійну солідарність.

Третя книжка має назву “Як детектив Носик здивував Нові Липки” і вона цілком відповідає вмісту, бо методи викриття дрібних шахраїв, амбітних брутальних злодюг та хитрих невловимих крадіїв здивуюють навіть досвічених читачів детективів.

Ця книжка складається з трьох розділів, кожен з яких є захопливим завершеним розслідуванням. Тут ви дізнаєтеся і про митців місцевого масштабу, творчістю якого особливо пишаються жителі містечка, і про детективну історію, яка закінчилася тільки почавшися, навколо шахового клубу і звичайно про надзвичайну спостережливість пана детектива у викритті особливо спритного крадія. Пес Куба допомагатиме своєму напарнику, коли добрими чи іронічними словом, а коли працюючи як професійний шпіон.

Перша пригода заглиблює нас у мистецтво та поганців, що зазіхають на мистецький спадок. Усі схвильвані, бо дізналися, що планується викрадення дуже цінного експонату з музею Нових Липок. Просто запобігти крадіжці це пів справи, а от як змусити злочинців зізнатися. Читайте, цю історію і дізнаєтеся.

Друга історія теж виглядала на початку досить гучним злочином, але пан Носик уважно співсавивши факти обіграв шахрая, поставивши йому шах і мат.

Третя історія відбулася під час важливої для всіх жителів міста події, у той час, коли мешканці вийшли з своїх домівок і заповнили всі публічні місця. Прибули туди, як бджоли до нектару, деякі не зовсім певні, а точніше сказати досвічені в злочинах особи. Але якщо у вашому місті мешкає, такий досвічений детективний тандем, як пан Носик і його друг Коба, то все під контролем.

Попри численні загрози, що виникають у книзі, і для людей і для мистецьких творів, текст написаний без посилення страшних контрастів і сприймається зацікавлено. Ця історія однаково сподобалася всім – і дорослим і дітям. Теж варто зауважити, що всі три історії будуть цікавими дітям, які вчаться читати.

Шкода, що це було всього три книги детективних історій для дітей.

З цими пригодницькими історіями ми цікаво провели трохи сірий і холодний цьогорічний лютий і зрозуміли, що будемо шукати ще інші детективні історії. Ці книжки будуть добрим подарунком для учнів початкової школи. Варто поцікавитися про їх наявність у дитячій бібліотеці, бо книги Мар’яна Орлоня є здобутком польської дитячої літератури. Попри ледь вловимий польський контекст ці детективні історії цілком зрозумілі та дуже цікаві дітям з інших країн. Захопленого читання цих детективних історій.

Зима цього року була особлива, бо далеко не намандруєшся. В січні ще якось вдавалося протриматися від спокуси засумувати, а от в лютому рутина зовсім затягнула нас. Рятівними томиками (якщо так можна сказати) зовсім несподівано став дитячий детектив. Вірніше ціла добірка дуже цікавих детективних історій. Їх збирала наша старша читачка і вони сподобалися нашому молодшому п’ятиітньому читачеві.

Цих історій авторства польського дитячого письменника Мар’яна Орлоня є три, і вони в різні роки в перекладі Наталки Малетич були видруковані Видавництвом Старого Лева.

Події історії розгортаються в невеликому польському містечку, куди перебрався детектив на пенсії пан Носик з своїм псом Кубою.

До речі цей персонаж дуже цікавий і захоплює слухачів та читачів з перших сторінок. Ми взяли лупу для антуражу, улюбленого лемура, бо він теж полюбляє детективи та під настрій гармоніку і взялися розплутувати загадкові історії разом з головними героями.

А остання пригода, яка насправді знайомить нас з головними героями, детектива Новика пов’язана із одним цікавим персонажем та однією крадіжкою.

Цей дивний персонаж навіщось, що пес Куба відразу з’ясував, начепив штучну бороду. А через крадіжку важливої сімейної реліквії одного поважного пана, може серьозно постраждати репутація іншого добродія. Тому за діло беруться двоє досвічених детективів.

Не можна сказати, що гіпотези двох детективів співпали, до певного моменту у кожного з них була своя версія. Крадій трапився не дуже досвічений, його власне вабила не сама річ, а таємниця яку вона мала розкрити, тому він залишив сліди. По який крок за кроком рухаються головні герої.

Книжка написана чудовою мовою, сюжет розкривається без провисань та надмірного поспіху, події описані в книжці добре сприймаються на слух. Є звичайно слова, дуже цікаві імена значення яких варто додатково пояснити, однак це робить процес ще цікавішим і захопливим.

Події описані в детективній повісті відносять нас і до потреби знати свою родину і трохи глибше розкривають, як важливо щоденні звички, приятельські теревені. Все це, попри динамічність детективного жанру, автор дуже майстерно вплітає поміж рядків твору.

Особливий інтерес у малого читача побудив пес Куба. Який на основі почутої інформації, зробив висновок, що зрозуміти собачу мову і головне поговорити з псом на рівних, можна буде тільки тоді, коли ти довго будеш працювати детективом.

Декілька слів про ілюстрації. Попри те, що вони чорно-білі, а сучасна генерація бажає кольору, вони чудові. Особливий стиль, притаманний коміксам чи гумористичним журналам, створює передумови для додумування кольорів та розвитку уяви.

Що сказати, перша книжка з цієї серії цікава, динамічна, багата на події, але не первантажена деталями. Ми читали по частинах, без прив’язки до розділів, багато коментували та обговорювали. Ну, а що ще робити довгими темними вечорами лютого.

Цьогоріч різдвяноноворічний час особливий. Віртуальні контакти, відеовітання та особливі зусилля щодо підтримання святкового настрою. Ми в Берліні, де свята закінчуються акурат першого робочого дня після першого дня Нового Року. Як не втратити відчуття свята та не розкиснути? Зрозуміло, що потрібно щось особливе. Казкова історія, де всі пригоди та перепетії закінчуються добре. Де поганці покарані, а ті, хто вірить у чудо неодмінно стають його свідками.

І ми знайшли таку чудову історію, яка допомогла нам зануритися у магію приготувань до Різдвяних Свят і подарувала радість. Нею виявилася Різдвяна історія ослика Хвостика, яку ми придбали в Україні ще влітку 2019 року. Книжка красиво стала на полиці чекати свого часу, бо вона без кольорових малюнків, не товста, але і не тонка і там багато тексту. Ми вибрали формат сімейного читання і ця книжка наповнила наші вечори теплом, пригодами і радістю між кінцем 2020 і початком 2021 років. Ми почали читати її в останній тиждень старого року і завершили в перші дні нового. Дуже символічно виявилося.

Книжку написав Олександр Гаврош, намалювала Світлана Сова, видало у 2019 році видавництво Фонтан Казок. Прочитана книжка подарувала читачам надію та оптимізм.

Це історія про тваринку, яка дивним чином опинилася в передгір’ї Карпат, живе у духовному центрі, де влітку оздоровлюється багато дітей і дарує всім радість. Але добрі люди вони досить часто безхитрісні та наївні, тому кожен поганець хоче відібрати в них трохи радості і збагатитися. Так сталося і з отцем Теодором з садиби якого за декілька днів до Різдва вкрали маленького улюбленця ослика Хвостика. Ця тваринка це був не тільки подарунок від владики, що опікувався, щоб дозвілля дітей було цікаве, а й важливий фрагмент щорічного Вертепу, де ослик Хвостик грав свою роль. Як тільки ослика виманили з його теплої стайні та випхали в темну ніч на гору, де він добряче налякався сам та налякав інших, закручується цілком детективна історія.

Читачі дізнаються дуже багато нового та цікавого про життя декількох сіл та невеликого міста, де встиг побувати за час своїх передріздвяних пригод ослик.

А пригоди в нього були ого-го! Під час своєї вимушеної мандрівки, що розпочалася після втечі від викрадачів в житті ослика зявляються і сержант Кузька, і дві поважні пані, що живуть подалі від людей, і працьовитий майстер на пенсії, що має невеличку дачу, і бандити, і мешканці ромського поселення, і сім’я з маленьким Миколкою. Для всіх цих людей зустріч з Осликом Хвостиком стала початком змін у житті, пригод чи приємним спогадом. Для декого сигналом, що треба відмовитися від своїх намірів та залякувань, припинити свої злодійства. Єдиним безсумнівним моентом, що обєднує цих героїв, є особливо трепетне очікування Різдва.

Головний герой цієї історії теж має потаємну мрію, зустріти подружку овечку Берту. І саме поклик іти за мрією стає поштовхом до щасливого завершення цієї неймовірної пригоди.

Особливої уваги заслуговує локація у цій історії. В описі місцевості, де відбуваються події, добре прочитуються мальовничі локації Закарпаття. Передгіря Карпат, але з того іншого боку. Як привид з минулого в цьому культурному ландшафті виглядає напівзакинутий маєток. Він, своєю появою в цій пригоді, відсилає нас у минуле цих країв. Ромське поселення, що притулилося десь між межами сіл і є частиною сьогодення теж вписане в історію надзвичайно вдало.

Такі пізнавальні деталі роблять цю книжку затребуваною для розуміння та пізнання українського сьогодення поза великими містами чи дуже глухими селами.

Ця повість від Олександра Гавроша могла б стати чудовою основою для сценарію фільму сучасної різдвяної історії. чи короткого серіалу. Все настільки динамічно і водночас глибоко і тепло описано, що ця книжка потребує більшої уваги.

Можливо вона просто чекає своєї особливої нагоди, а ми чекатимемо на продовженя історії від Ослика Хвостика анонсоване автором в кінці книжки.

Ми читали вголос невеликими уривками, з коментарями та обговореннями. Історія сподобалася всій нашій сім’ї. Це така книжка, яку справді вартує придбати до сімейної бібліотеки. А можливо ще комусь подарувати, щоб поділитися передчуттям Різдвяного Дива.

Мамський Блог бажає всім читачам затишного і теплого святкування Різдвяних Свят. Не втрачайте віри в дива! Долучайтеся до їх творення своїми мріями!

Цю книжку ми купили одразу після її виходу, прочитали і сховали. На шафу. А потім знайшли. І дуже зраділи. Бо в час страшних і сумних історій, дуже хочеться перестати боятися. І тут готуючись до свят ми знайшли книжку, яка як і її герої ховалася в шафі. Ні, наша книжка про монстрів ховалася на шафі.

Чудове видання від видавництва “Фонтан казок”, що вийшло у 2018 році, ще доступне для придбання, авторства Олега Чаклуна “Монстри, що живуть у шафах”. Це чотири чудових казкових історій з дуже оригінальними ілюстраціями від Оксани Липки. Книжка пропонована для сімейного читання. Її можна проковтнути одразу, а можна смакувати частинами.

Пан Автор начаклував чудовий, приправлений смачними словами і словечками текст, а пані Ілюстраторка створила неймовірні шиті ілюстрації. Так! Все вірно! Ілюстрації, перш ніж потрапити до книжки, були складені з різнокольорових, фактурних клаптів тканини. За допомогою стібків виділені силуети головних героїв. Вийшло неймовірно!

В анотації вказано, що книжка призначена для спільного читання. І це чудова рекомендація, бо розтягнули читання, розглянання та коментування цієї казкової історії на чотири вечори.

Всі історії дуже сподобалися моєму п’ятирічному сину. Тут є все, що люблять дітлахи в такому віці: хованки, секрети, незнайомці, що стають приятелями і звичайно відповідь на питання, чи є страшними монстри, що живуть у шафі чи іншому місці для складання речей. Бо на думку п’ятирічних дослідників, якісь загадкові істоти там живуть. Але вони потребують вивчення і опису.

За допомогою Олега Чаклуна ми дізналися про цих монстрів, що живуть у шафах багато нового. Які вони бувають? З яких матеріалів утворюються? Як часто можна зустріти і настільки агресивні та небезпечні при зустрічі з людьми?

Ілюстрації від Оксани Липки оригінальні і надзвичайно теплі. Можна довго розглядати деталі малюнків і чудово вистрочених букв. До речі такий спосіб виділенння окремих літер спонукає додатковий інтерес до їх вивчення.

Тепла історія про монстрів та їх приятелів, чудова ідея для казкотерапії.

Зараз зрозуміло, що видавництво не планує продовжувати видання наступних казок з цими героями, але запитання від маленького читача було про те, що трапилося з ними далі.

Ця книжка живе і мандрує з нами майже три роки. І вона не набридає, бо там є цікаві віршовані тексти і дуже класні ілюстрації.

Ми купили її, бо на обкладинці жирафка намагається подивитися на все догори дригом, а всередині сховані бегемоти, крокодили, сова, собака, жук, дельфіни, восьминіг, носоріг, слон, чапля, баклан і жаби, що в морі не живуть. Ще є абсолютно конкретні поради (віршовані звичайно) як зарадити глюку та переповненій памяті компа, а також трохи про морський бій і про переполох у тринадцятому трамваї, який підглянув і завіршував автор.

Мова іде про збірку дитячих, слід додати дуже сучасних віршів від Івана Андрусяка “Лякація”. Збірку, що розмалювала Лілія Курцеба видало у 2017 видавництво Фонтан казок.

Книжкова обкладинка привертає увагу і підморгує до читача.

А що там далі? Вибух коротких віршованих історій про все на світі.

Несподівані запитання і ще несподіваніші відповіді. Трапиться нагода – поповніть бібліотеку цією невеликою, але насиченою книжкою. Її можна читати з дорослими, яких напевне захопить легкий стиль віршування Івана Андрусяка. Дітлахи, які знають літери – можуть пробувати читати. Хоча на книжці написано, що для школярів, дошкільнятам теж пасуватиме. Грати в слова з певними літерами, чи ще щось. Це той варіант видання, де ілюстрації та текст дуже добре збалансовані.

Які перваги цього формату книжки? Вона компактна, дітям зручно з нею самими давати раду. Вона весела і з цікавими запитаннями. Вірші, попри те, що це не умовно класичний стиль для української дитячої літератури, захоплюють дошкільнят і школярів. Це серія “Добрі вірші” і вони не просто добрі, а дуже добрі!

За збігом обстави до рук потрапила книжка від чудового Всеволода Нестайка з досить незрозумілою назвою “Чорлі”. Взялися з`ясовувати чи це одруківка чи ребус до захопливої історії.

Книжка видана у 2012 році у видавництві “Час Майстрів” в серії “Рекомендуємо почитати”, проілюстрована цікавими малюнками від Ірини Смирнової.

Події, що описані в п’ятнадцяти розділах історії, відбуваються в досить незвичному вискогірному місті Дивограді, що межують ще з деякими чудернацькими землями з людьми та звірами. Живуть люди під керуванням короля та королеви досить непогано. До певного моменту, коли в прикордонні цієї чудової країни міста не з’являється один дуже тривожний і налаштований робити погане персонаж. Робить він псує події, зовнішній вигляд людей за допомогою чарів. Але тут з’являється ще дивний кіт та не менш загадковий хлопчик, що всього боїться. І тут то закрутилася така історія…

В цій короткій та динамічній історії є:

• казкова принцеса та її наречений;
• хлопчик який дуже боявся, але чомусь мав страх собі в цьому признатися;
• кіт з чудернацьким характером, який вмів трохи чаклувати;
• поганець, що в кінці перестав бути злюкою;
• трохи циркових артистів;
• королівське весілля, що було схоже на вечірку
• і ще багато цікавих моментів …

І з’ясувалося, що кіт назвався Чорлі, через чорний колір свого забарвлення. Автор написав невелику, динамічну та дуже цікаву історію, де за допомогою казкового суспільства дуже зрозуміло пояснює окремі прояви людського суспільства. Експерти радять до прочитання, ми підтверджуємо цю пораду. Книжка чудова і для читання та розглядання.

Видавництво Фонтан казок впевнено наповнює дитячу літературу цікавими історіями з життя сучасних дітей. Однією з таких історій стала повість від Діани Мельникової “Розбишацький детектив”. Це одна з книг, що виграла конкурс “Напиши про мене книжку!” і вийшла у видавництві у 2017 року.

Ми з дочкою прочитали її по черзі вже давно, зовсім недавно у пошуках непрочитаного натрапили на книгу знову. Так як історія вийшла сучасна, пізнавальна і цікава для дітей, то вирішили про неї написати на порталі Мамський блог. Можливо, ще хтось не знав, то буде добре дізнатися.

В історії є багато моментів з минулого таких от, як звертання Сер та Мем між дітьми (вони роблять це жартома, але все одно), стародавній меч знайдений в Дніпрі та багато моментів з історичного музею.

Ще є багато пригод, якими супроводжується встановлення істини для двої друзів Сера та Лесюхи, в реальному житті Сергія та Лесі. Є в історії також і батьки, знайомі та друзі, які себе часто по різному поводять.

Є тут і трохи містичного природознавста, пов’язаного з кажанами. Цікаво описане повсякденне життя, де є і домашні улюбленці і строгі та не дуже батьки.

Є навіть злочинці, які задумали і зреалізували блискучий план (але як виявилося не докінця блискучий) викрадення артефакту.

Авторка додала трохи театру (хоч і самодіяльного) та музики (багато героїв з цієї історії пов’язані з музикою).

Від такого поєднання вийшла чудова історія для дітей з таким навіть заплутаним детективним сюжетом. У сюжеті трохи загубилися ворона Моніка, Маруська та іі мама. Але в цілому все вийшло динамічно, цікаво і пізнавально.

Попри те, що головні герої в заголовку книжки визначені як розбишаки, я не до кінця розділяю цю думку. Бо вони, звичайно, порушуюють встановлені правила, але отримують від життя взамін уроки людяності та дружби. Мені як мамі імпонує їх допитливість та бажання знайти відповідь.

Хочеться подякувати видавництву Фонтан казок за те що видало, Марії Гермашевій, що проілюструвала, а Діані Мельниковій побажати нових творчих звершень. Детективи можуть бути сучасними і цікавими!

Цей літературний твір потрапив до мене випадково. Ми собі тут в Берліні дитячий обмін книжками організували. Так до наших рук потрапила книжка з лаконічною назвою та темними сторінками Кажан Жан.

Забігаючи наперед скажу, що кажаняча тема цікава дітям в багатьох аспектах. Головна інтрига полягає, що кажани загадкові тварини (не казкові, а справжні), яких важко побачити, бо основна їхня життєдіяльність припадає на темну пору доби. З обкладинки на нас дивилася дівчинка позаду якої (як потім виявилося не позаду, а заплутані у волоссі) сиділи три чудові меленькі кажани. Текст книжки написаний білим на чорному був проілюстрований фрагментами з життя кажанів,

До слова сказати, що видавництво було мені зовсім незнайоме і не випадково. Я згодом дізналася, що власником цього видавничого проекту та автором твору є відома скандалістка (закреслено), шляхетна пані на ім’я Оля. Вона є мамою трьох дітей і вирішила, що в цьому житті у неї не реалізована ще важлива місія, бути авторкою казкових історій та повчальних книжок для дітей. Ну, ок, подумала я. Людина заснувала для цього видавництво, тож має серйозні наміри і мабуть потужну команду помічників.

Тепер до реальної чи мабуть казкової історії. Я прочитала її повністю. Мій син заснув на моменті про школу, де директором був пан Вурдалака. Перед тим він уважно роздивився всі ілюстрації, де його зацікавили крила і зуби кажанів. Запитав про кротів, і чому одному з кажанів стало погано, також поцікаввся чому дівчинка сидить на хмарі і потім зауважив, що в неї є крила. Ілюстрації чудові. Текст, якщо чесно вийшов трохи плутаний. Ідея хороша на прикладі з життя кажанів чомусь (але в книзі це якось затерлося, коли кажан обпікся) навчитися чи щось осмислити. Дві ідеї подолати страх та іти за мрією приписані вже в кінці тексту і губляться поміж страхів, які викликає лікар Упир Чортович (чому вона його так назвала? він же все таки рятівник). Моментами складається враження, що авторка проговорює якісь свої дитячі та дорослі страхи (але не дає підказок як іх подолати), наприклад, заплутаних кажанів у волоссі.Чи паню Совелію, котра розлучилася з чоловіком. Кажаняча школа теж не місце радості, а радше страху. Тема відвідин церкви з органом якось дуже білими нитками пришита. Нічого, що церковні відправи у той час доби коли кажани сплять? Авторка чітко прописала (близько опівночі) час активності кажанів, а потім про орган в церкві. Образ дівчинки ангела, як уособлення добра в ультрамодних кросівках. Чи солов’я, що читає реп. Окремі слова запозичені з повсякденної мови (порядки, калабані, фіранки, цьоця, зашмарканий) слова трохи випинають з тексту. Але в цілому, якщо не заглиблюватися в деталі історія кажана Жана відбулася, як і презентація книги. Позитивним є той момент, що люди з телевізора (а з авторкою ми познайомилися саме завдяки її діяльності в телевізійних програмах та скандалів з ними пов’язаних) радять читати книжки. Дебютна історія від шляхетної Олі (саме Оля, а не Ольга написано на обкладинці) вийшла трохи заплутаною, з цікавими малюнками, але аж ніяк не скандальною.

Коли краще читати, а коли ні? Для подолання страхів. Як наприклад, Жан жив у темряві, кажанята скакали на скакалці з сушених червяків та гралися у м’яча змотаного з видертого з людей волосся і нічого всі вижили і навіть мрію здійснили. Чи коли хочете потренувати уважність у дитини. Де авторка використовує частину слова ультра-, чи її твердження не співпадають по часу, фактах і т.д..

Вразливим дітям не варто перед сном, бо директор Вурдалака і лікар Упир не сприятимуть рожевим та світлим снам.

Малюнки кажанів дуже чудові та їх можна використати для складання власних історій. Більше про кажанів від науковців тут

І до речі кажани заплутуються у волосся тільки в нашій уяві. Декілька наукових фактів про рукокрилих

Багато чому діти вчаться підглядаючи за батьками. Це стосується і читання. Я дуже щаслива, що за останні десять років в українські сім’ї повертається мода на читання. Чому? Причин багато. Одна з них поява якісної друкованої продукції, цікавих книжок для дорослих та дітей. Цікаві малюнки, змістовні тексти від українських авторів та ілюстраторів, якісні переклади новинок та класичних творів суттєво розширюють спільноту книголюбів-читачів. Зараз дитяча книжка українською стала доступніша і різноманітніша. Щоб така тенденція була позитивною, треба формувати стабільний читацький попит.

Є категорія дітей, яким оці всі казкові історії з багаторазовими перетвореннями і обов’язковим щасливим кінцем не цікаві, бо вони гублять нитку і їм стає нудно. Для таких випадків важливо підбирати урізнаваних героїв і щоб з ними відбувалося щось динамічне і цікаве. Одним з прикладів таких історій є спільний проект Ірени Карпи та Наталки Гайди, який візуалізувався у книжці “День усіх білок” від видавництва Чорні Вівці.

Книжка цікава від першої і до останньої сторінки. Події відбуваються на межі лісу між середовищем життя білок і людей. Починається історія як дещо оновлена казочка про лісових звірят, що спостерігають за життям людей. Але вже через декілька сторінок сюжет закручується до міні детективу, а на останній сторінках стає досить напруженим. Книжка навряд чи підійде для читання перед сном чутливим дітям, але прочитати, щоб зрозуміти як реагують інші живі організми на нашу поведінку в природі і просто пореготати варто.

Дуже класно вписалися в пригоду собаки, які з опонентів в ході перепетій перетворилися на союзників угрупування білок. Все як в реальному житті, схожість казкових персонажів на жителів міських нетрів, що наступають на лісові екосистеми, дивовижна. Люди та тварини, що живуть по той бік лісу, так потонули в комфорті, що стали егоїстами.

Як і в кожній казковій історії в цій розповіді є мрія. Це бажання одного з головних героїв Кучерявчика літати, яке знаходить досить неподіване продовження. Важко розібратися, хто головний, а хто другорядний персонаж у цій історії, бо складається враження, що в боротьбу на захист довкілля ввязалися всі, про кого згадують у цій книжці.

Ми читали цю книжку чотрирічним сином в декілька заходів. Склалося враження, що для такого віку текст трохи на виріст. Він із задоволенням роздивлявся малюнки і розповідав власну версію історії про білок, після того як загубив сюжетну лінію. Старшій дочці, якій одинадцять років все сподобалося і вона прочитала цю історію за один вихідний. Мені ця історія сподобалася дуже. Можливо є декілька дуже емоційних діалогів, але ця історія і про боротьбу також.

Як і де читати. Та всюди і всім для того, щоб пройнятися позитивом героїв. Але активним дітям перед сном напевне ні.

І з цієї казкової історії міг би вийти чудовий мультик, або комікс. Деякі моменти хочеться ширше візуалізувати.