Не так давно,  з 29 травня по 3 червня 2018 року, відшумів восьмий за рахунком великий український читальний форум Книжковий Арсенал. Сучасні технології можуть не все, але багато, тому я стежила за ним з Берліну через соціальні мережі та коментарі друзів. За побаченим у мене сформувалися два списки і з’явилися нові технічно-логістичні задачі в списку планів на літо 2018.У цьому списку торкнуся списку номер один. Зауважу, що наш читачка цього літа відсвяткує свій десятий день народження. Їй ще цікаві короткі історії з красивими малюнками, а також вона читає вже довші твори. Але ілюстрації мають бути!

В українській ментальності є такий один мотив: Все найкраще дітям. Особливо це актуально для книжок. Те чого ми не можемо навчити їх самі, деколи може навчити книжка. І цим варто користуватися, повірте.

Ще якихось десять років тому пошук гарної дитячої, а головне цікавої сучасної книжки, був не простим завданням. Зараз все змінилося. І це прекрасно. Так як сучасні дитячі бібліотеки досить часто схожі на архіви, то варіантів отримати і прочитати гарну книжку не так багато. Треба купувати, а потім мінятися чи ще якимось способом.
Так як я не є експертом з дитячої літератури, але є споживачем і читачем, то хочу описати свій досвід формування списків покупки.

Якось так склалося, що українська освіта до недавна функціонувала залучаючи тексти класиків української літератури. Про сучасних цікавих авторів могли дізнатися тільки ті, хто спеціально цікавився. Те, що ми в широкому розумінні називаємо класичною дитячою літературою не дуже добре корелювалося із запитом потенційного читача. Було таке враження, що укладачі освітніх програм не знайомі, або мають хибне уявлення про потенційного споживача читача.

Складалося досить хибне уявлення, що сучасної дитячої літератури (особливо української не існує). Але є дуже багато ентузіастів, любителів дітей та літератури, які рятували і рятують ситуацію. Деякі з них змогли перетворити видання книг на популярну професію. І завдяки їм, у наших сімейних бюджетах з’явилася стаття витрат на книжки.

А тепер до справи!

1. Книжка, яку чекали. Казки Сашка Лірника – 2, яку видали у видавництві ”Зелений Пес”. Автор – унікальна людина, яка робить для дітей більше, ніж десяток інституцій, які ми утримуємо за свої податки.
2. Це книжки видавництва Фонтан казок. В минулому році завершили на День народжені привида. Все, що вийшло пізніше і також було презентовано на Книжковому Арсеналі будемо купувати. Справа в тому, що це видавництво, що публікує сучасних українських авторів. Їх треба підтримувати.
3. Далі підемо в гості до Старого Лева. Там є з чого вибирати. На цей раз точно Дівчинка, яка рятувала книжки (все, що перекладає Наталія Іваничук варте уваги, повірте) і дещо про детектива Носика докупимо. І ще в нас в Івано-Франківську є два місця, де книжками торгують агенти Старого Лева. Вони, хоч і дорослі, але читають дитячі книжки. Поганого точно, не порадять.
4. А-ба-ба-га-ла-ма-га – це знакове видавництво для нас. Там всі дитячі книжки шедеври. Їх як скарби можна передавати у спадок. На цей раз точно Улюблені вірші 3. Ще купимо Стонадцять халеп Остапа Квіточки ну і продовження пригод Юрка Туряниці.

Це була обов’язкова програма, тобто ті книжки, які можна купити не переглядаючи. У вільній програмі подивимося в книгарні Є книжки від  Віват, Ранок і ще тих, яких ми не знали досі. А що, поки ми тут своїм зайняті, люди роблять велику і цікаву справу. І ще книжечку про маленького песика від Карла Чапека. Я читала її колись на старому жовтому папері. Тепер її первидали. Трбе знайти.

І ще дуже хочеться, щось у Чорних Овець купити.

Далі буде… Ходіть на виставки книжок, бодай віртуально і Вам не буде нудно ніколи.