Питання, що і як повинна робити жінка в сучасному суспільстві має безліч відповідей. Гендерні стереотипи, уявлення про успішність, авторитарна система медичного забезпечення і безліч інших аспектів пов’язаних із стилем життя сучасних українських сімей створюють негативну ауру навколо материнства і сидіння в декреті. Чи є життя після декрету? На таке запитання я намагалася знайти відповідь під час першої вагітності та першої відпустки. Виявляється не все так страшно, як намагаються нас у цьому переконати.

З народженням дитини ти ніби біжиш марафон, де треба бути підготовленим і правильно розподілити сили, щоб досягти результату. Нова людина – це завжди щастя, диво і позитивні емоції. Чи налаштовані ми на позитив? Чи краще вибрати роль особи, яка вирішила принести щось (час, молодість, кар’єру і далі за списком гламурних журналів) в жертву?

Інформаційний простір, включаючи інтернет сегмент кишить негативними  стереотипами щодо материнства. Всі щось комусь повинні. Мама виглядати як модель на третій місяць після пологів, дитинка прокидатися раз на ніч після шести місяців, тато повинен заробляти гроші, а не гуляти з візком і купа всяких несенітниць, які транслюються по всіх каналах комунікацій. Відсутність практичних рекомендацій щодо самоорганізації новоспеченої мами, тонкий струмок адекватних (тих, що допомагають вирішити конкретні проблеми) порад часто вганяють в депресивний стан новоспечених матусь та їх оточення.

На досвіді своїх двох власних декретів, роблю висновок, що справа в тому, що часто ми обмежуємо себе нашим незнанням з деяких питань. Чим краще батьки підготовлені, ознайомлені з можливими труднощами (які можуть і не виникнути), тим простіше вирішуються проблемні моменти. І врешті материнство не обмежується декретною відпусткою. Після того, як дитина іде в садок чи до школи, чи лишається з нянею мама не перестає бути мамою.

Позитивний досвід організації декретного часу і перших років материнства є важливою інформацією в сучасних умовах.