Цей літературний твір потрапив до мене випадково. Ми собі тут в Берліні дитячий обмін книжками організували. Так до наших рук потрапила книжка з лаконічною назвою та темними сторінками Кажан Жан.

Забігаючи наперед скажу, що кажаняча тема цікава дітям в багатьох аспектах. Головна інтрига полягає, що кажани загадкові тварини (не казкові, а справжні), яких важко побачити, бо основна їхня життєдіяльність припадає на темну пору доби. З обкладинки на нас дивилася дівчинка позаду якої (як потім виявилося не позаду, а заплутані у волоссі) сиділи три чудові меленькі кажани. Текст книжки написаний білим на чорному був проілюстрований фрагментами з життя кажанів,

До слова сказати, що видавництво було мені зовсім незнайоме і не випадково. Я згодом дізналася, що власником цього видавничого проекту та автором твору є відома скандалістка (закреслено), шляхетна пані на ім’я Оля. Вона є мамою трьох дітей і вирішила, що в цьому житті у неї не реалізована ще важлива місія, бути авторкою казкових історій та повчальних книжок для дітей. Ну, ок, подумала я. Людина заснувала для цього видавництво, тож має серйозні наміри і мабуть потужну команду помічників.

Тепер до реальної чи мабуть казкової історії. Я прочитала її повністю. Мій син заснув на моменті про школу, де директором був пан Вурдалака. Перед тим він уважно роздивився всі ілюстрації, де його зацікавили крила і зуби кажанів. Запитав про кротів, і чому одному з кажанів стало погано, також поцікаввся чому дівчинка сидить на хмарі і потім зауважив, що в неї є крила. Ілюстрації чудові. Текст, якщо чесно вийшов трохи плутаний. Ідея хороша на прикладі з життя кажанів чомусь (але в книзі це якось затерлося, коли кажан обпікся) навчитися чи щось осмислити. Дві ідеї подолати страх та іти за мрією приписані вже в кінці тексту і губляться поміж страхів, які викликає лікар Упир Чортович (чому вона його так назвала? він же все таки рятівник). Моментами складається враження, що авторка проговорює якісь свої дитячі та дорослі страхи (але не дає підказок як іх подолати), наприклад, заплутаних кажанів у волоссі.Чи паню Совелію, котра розлучилася з чоловіком. Кажаняча школа теж не місце радості, а радше страху. Тема відвідин церкви з органом якось дуже білими нитками пришита. Нічого, що церковні відправи у той час доби коли кажани сплять? Авторка чітко прописала (близько опівночі) час активності кажанів, а потім про орган в церкві. Образ дівчинки ангела, як уособлення добра в ультрамодних кросівках. Чи солов’я, що читає реп. Окремі слова запозичені з повсякденної мови (порядки, калабані, фіранки, цьоця, зашмарканий) слова трохи випинають з тексту. Але в цілому, якщо не заглиблюватися в деталі історія кажана Жана відбулася, як і презентація книги. Позитивним є той момент, що люди з телевізора (а з авторкою ми познайомилися саме завдяки її діяльності в телевізійних програмах та скандалів з ними пов’язаних) радять читати книжки. Дебютна історія від шляхетної Олі (саме Оля, а не Ольга написано на обкладинці) вийшла трохи заплутаною, з цікавими малюнками, але аж ніяк не скандальною.

Коли краще читати, а коли ні? Для подолання страхів. Як наприклад, Жан жив у темряві, кажанята скакали на скакалці з сушених червяків та гралися у м’яча змотаного з видертого з людей волосся і нічого всі вижили і навіть мрію здійснили. Чи коли хочете потренувати уважність у дитини. Де авторка використовує частину слова ультра-, чи її твердження не співпадають по часу, фактах і т.д..

Вразливим дітям не варто перед сном, бо директор Вурдалака і лікар Упир не сприятимуть рожевим та світлим снам.

Малюнки кажанів дуже чудові та їх можна використати для складання власних історій. Більше про кажанів від науковців тут

І до речі кажани заплутуються у волосся тільки в нашій уяві. Декілька наукових фактів про рукокрилих