Спитайте мієчку Враження від книжки

Читати книжки – це добре дозвілля. Електронні книжки роблять таку нагоду можливою, якщо ти подалі від україномовних книгарень, а Амазон ще не навчився продавати українською. Дві речі, які сталися за карантинні роки, роблять читання та рефлексування від прочитаного більш наповненим та цікавим. Перше – це зростання доступність електронних книжок від українських видавництв, друге – це книжковий блогінг, влогінг і чублення у соц мережах.

Чому вибрано саме цю книжку?

Про книжку Євгенії Кузнєцової відомо стало із соцмереж. Про це багато хто говорив у Фейсбуці, на ютубі та в Інстаграмі, книжка увійшла до довгого, а потім короткого списку BBC, її оглядали блогери, її постили у соцмережах. Стало цікаво про що там можна запитати Мієчку, проте дочекалися виходу електронної версії. Не Амадока, але паперові книжки мають вагу і об’єм, а шафа не гумова.

Що відомо про авторку?

Що вона класна. Має свій ютуб канал, де аналізує різні важливі для суспільства та ідентичності речі, цікавиться цікавим і важливим. Також, що це її дебют в художній літературі. Євгенія Кузнєцова гарно описує деталі та робить цікаві висновки із спостереженнь рутини.

Про що розповідається?

Історія про дівчат різного віку, що зустрілися в садибі своєї бабусі. Це чотири генерації жінок, яких на літо об’єднав будинок з покинутим садом. Відчуття, що має щось статися присутнє з початку історії, авторка спритно ловить нас на гачок, однак не втрачає нагоди розвернути дещо неочікувано сюжет. Дві сестри, що приїхали до бабусі видихнути свої тривоги, переживання, їх кузина, чия сплановане життя повернуло не там і їй також треба до шелтеру, маленька дівчинка, яку мало що поєднує з присутніми, таке собі умовне родичання, дочка власниці будинку – всіх їх затягнуло у цю умовну неспішність і деяку ізольованість позаміського життя. Дівчатам треба поставити на паузу щоденний ритм, щоб обдумати важливі рішення. І всім їм треба пережити щось важливе.

Виглядає, як сюжет роману для жінок. Ні, ця історія не стільки про жінок, вона напевно більше про жінок. Про те як вони живуть і відчувають цей світ. Розповідь багатошарова. Бо на цей жіночий базис нашаровується і сільські пасторалі, які моментами про відчай, стосунки з світом поза межами України, страхи втрати чи помилки і бажання якось це все розрулити. І ще тут є чоловіки з різних шлюбів та стосунків та діти від різних батьків. І авторка запаковує ці всі рефлексії в одну літню історію.

Що сподобалося?

Як написано. Як завертається сюжет. Як прописані деталі, що формують образ героя цієї історії – будинку. Як показані стосунки в середині родини та з її новими та транзитними родичами. Як описана атмосфера місця, де збудований будинок. Родичі, діти.

Гарбузи та їх інстасторіс. Наречений японець та його способи долання перешкод. Такого ще точно не було 🙂 Сливовий сад. Бо в літературі до цього якось багато яблунь, вишень, черешень та абрикосів.

Розв’язка дилеми поїздки в Австралію для Мієчки. Те що будинок добре поремонтували.

Що не зайшло, або не дуже зрозуміло?

Спочатку думала, що Мієчка, це від Мія. Виявилося, що це Соломія. Мієчка і Лілічка – це звучання переслідувало як набридлива муха. Потім звиклося.

Може було б цікавіше, якби локації мали свої імена. Хутір, ставок, місто, містечко. За відчуттями, то десь південь Київщини чи Вінничина чи Черкащина. Але це суб’єктивне.

Кому буде цікава така книжка?

Це відносно легка, художня література, яка нагадує фільм. Книжка емоційна, цікава деталями, про життя як воно є. Перспектива авторки сучасна, реальна, і без трагізму, які ми бідосики. Головні героїні виглядають як досить реалізовані в професійному плані, їм треба розібратися з власним життям і своїми відчуттями. Книжка в певній мірі спонукає до погляду на повсякденні трагедії чи драми з різних перспектив. Тому буде цікава тим, хто любить читати про літо, локальні ландшафти, пошуки себе і розуміння свого оточення. Буде цікаво прочитати тим хто любить розглядати життя таким яким воно є, без зайвого пафосу і моралізаторства.

Що ще?

Гарний варіант для читання в дорогу, для відпочинку, для кращого розуміння реального світу та виховання терпимості до вільного інтерпретування суспільних норм і догм, любителям городництва та сторіс з гарбузами в Інстаграмі. Книжка доступна в паперовому та електронному форматі, що значно розширює кількість потенційних читачів. Чекаємо на екранізацію та нові книжки авторки. Це та добра історія про стосунки, яких нам бракує.

Зимово-різдвяні історії. Що читати на свята?

Однією з особливостей цьогорічних новорічно-різдвяних свят було те, що багато цікавих речей для дітей були або ризиковані, або недоступні. Тому ми дуже добре зкомпенсували це книжками. Частина видань, з огляду списку минулого року, деякі ті про які ми писали, є також новинка збірка історій про творців Різдва. Мамський блог зробить короткий огляд прочитаного з коментаріями в якому форматі було б цікаво читати.

Підбірка книжок для зимового та різдвяного читання. Січень 2022

Перше – це “Нова радість стала” від Абабагаламаги. Це не щоб читати, бо це збірник колядок і щедрівок з нотами та кодами для прослуховування, а щоб розглядати. Неймовірні ілюстрації при детальному розглядання яких наповнюєшся різдвяним настроєм і стаєш щасливим. Книжка – концерт плюс візит до музею мистецтва.

Два – це “Червона одежина для маленької пташини” від видавництва Каламар. Навіть якщо у вас немає власних малюків, купіть її погортайте, почитайте і подаруйте знайомим, чи тим маленьким людям, які вам дорогі.

Три – це не про Різдво, але про радість і доброту. Неймовірна історія з ілюстраціями у цікавій техніці від Грасі Олійко “Історія, яку розповіла Жука”. Що робити з цим виданням від ВСЛ? Те саме, що і з попереднім.

Чотири – купіть дві, ми так і зробили, але треба було більше брати :). Це збірка, що оповідає, хто ті люди, що забезпечують нам святкову атмосферу. Дуже актуально у заточеному з пелюшок на споживацтво суспільстві. Автори різні, всі короткі історії класні. Це книжка “Хто творить Різдво” від видавництва Чорні Вівці

П’ять – як вже ідете до Овечок в гості, то зверніть увагу на ще одну збірку, але вже від однієї авторки. Засинати під історії про тваринок, що мають приготування та очікування свят дуже цікаво. “Різдвяні історії під подушку” від Наталі Пашинської гарна книжка для тих, хто любить слухати про пригоди тваринок, що розмовляють.

Шість – “Муха, дзвоник і Різдво” від Віки Мазюк у Видавництві Старого Лева. Ця історія для тих, хто вже добре читає і має час і натхнення на канікулах це зробити. Історія гарна, динамічна, фантастична з цікавими персонажами зі світу людей, тварин та чарівного потойбіччя.

Що ми читали цього Різдва. Січень, 2022

Сім – це “Різдвяна історія” від Чарльза Діккенса у перекладі Івана Андрусяка від ВСЛ. Навіть якщо читали, то почитайте ще раз і різні екранізації подивіться також.

Вісім. Це українська версія різдвяної історії від Олександра Гавроша “Різдвяна історія ослика Хвостика”. Про неї ми писали тут Ми б дуже хотіли, щоб по ній зняли кіно чи мультик, бо дуже вона душевна і тому пишемо послання Всесвіту ще раз.

Звичайно є ще інші цікаві книжки до яких ми ще не добралися, чи закінчився наклад поки ми добралися. Однак радує те, що такі історії є. Тому Мамський блог бажає приємного святкового і зимового читання.

В гості до великих машин

Зміна правил та можливостей відвідання виставок, музеїв та різних атракцій підштовхнули нас пошукати щось на свіжому повітрі з недовгим маршрутом недалеко від Берліну і щоб всім тематично зайшло. Завдання було непросте, але гугл карта допомогла. Ціль нашої мандрівки визначилася: музей під відкритим небом Ферополіс (Ferropolis) в Саксонії Анхальт (Sachsen-Anhalt).

Що це за локація? Місце, де зібрана дуже важка техніка, якою добували буре вугілля. Такий собі пам’ятник індустріальній епосі. Втартивши своє індустріальне значення, гіганські машини продовжують виконувати важливу культурну роль. Одначасно з власне музейною експозицією, це мальовниче місце на півосторові важлива культурна локація. Тут проводять фестивалі, світлові шоу та інші культурні події. Ми відвідали локацію у дуже хмарну погоду з легкою мрякою. Але навіть при такому домінуючому сірому – ці металеві монстири виглядали вражаюче. Як доїхати сюди тут

Що ми там робили? Після того як звикли до гігантизму експонатів, купили квитки і пішли продавати витрішки та шукати куди б можна було залізти. Один з експонатів Медуза Medusa був здебільшого обмотаний і обгороджений і ми змогли собі скласти уявлення про нього тільки завдяки гіду та огляду здалека.

Найчудернацькішим експонатом для нас, виявивилася велика машина Москіто Mosquito (197 ERs 400) вагою 792 тони, яка стояла на великих гусеничних колесах, цілячись своїм хоботом у напрямку озера, що утворилося на місці колишнього родовища. Хоча ландшафт справляє враження природного, виявляється, що територія котловану, що утворився на місці розробки бурого вугілля, була затоплена вже після 2000 року. Власне видобуток зупинився у 1991 році. На машину, яка має висоту 27, 2 метри та ширину 67,1 метр, була створена у 1941 році та управлялася 3-5 персонами нам не вдалося залізти, то ми почалапали до наступного здорованя.

Гусеничний екскаватор Москіто добре проглядається з усіх ракурсів. Січень, 2022

Ним виявися Скажений Макс Mad Max, який трудився з 1962 року, керувався 3-5 персонами та стоїть (і досі) на двох рейкових опорах. Цей ковшовий навантажувач шириною 79,2 метри та висотою 27,6 метрів на пенсії має цікаве хоббі. В його кабіні проводять конференції, тунель між двома опорами стає частиною інсталяцій під час музичних фестивалів. Ось список мега популярних в Німеччині виконавців, які за відносно короткий час існування локації відзначилися тут: Die Ärzte, Die Toten Hosen, Linkin Park, Metallica, Böhse Onkelz, Herbert Grönemeyer, Udo Lindenberg, Paul Kalkbrenner, Nena, Deep Purple, Alice Cooper та Puhdys. Зовсім непогано мати візити від таких друзів будучи на пенсії. До Макса нам вдалося (подібно не тільки нам, судячи із відполірованості) вилізти на ланцюг з ковшів, що набирав вугіля для навантаження. Верхня кабінка, яка за площею схожа на маленьку квартиру з великого міста, була зачинена для відвідувачів. Тому ми обійшовши двічі навколо Скаженого Макса бадьоро почимчикували у бік ще одного гіганта.

Скажений Макс Mad Max справді гіганський. Лютий, 2022
Як не крути, а щоб зняти повністю Med Max, то треба далеко іти. Скажений Макс. Січень 2022

Наступна машина була доступна для візитів і ми не змовляючись начепили маски (бо орднунг і все таке) і по вузьких перфорованих сходах подерлися вгору на металічного монстра Близнюки Gemini (1022 A2s 2240). Це самохідний багатоковшевий агрегат, уся функціональність якого запакована в слово Абзетцер. Гіганська машина працювала в кар’єрі з 1958 року, для обслуговування потребує 6-8 персон. Цей робітник важить 1980 тон, має ширину 125 метрів, а висоту 30 метрів. І саме на верхню палубу цього агрегата ми видряпалися, щоб побачити зверху поєднання стрічок, валів валків і тросів. Ну а якщо підняти голову, то і магічний краєвид навколо і ти уявляєш себе в епізоді фільму про гіганських машин.

Абзетцер Gemini здалеку і зблизька. Січень, 2022
Вид Gemini зверху не менш захопливий, ніж знизу Січень, 2022

Дещо збоку розмістився ковшовий екскаватор з назвою Велике Колесо Big Wheel (1521 SPs 1300). Він у цій тусовці з 1984 року, приходить в рух завдяки роботі 3-5 персон. Вага цього відносно компактного гравця команди 1718 тон, висота 31 метр, а ширина 74,5 метрів. Виглядає велично. Діти можуть його розглядати з перспективи дитячого майданчика.

Велике Колесо Big Wheel, таки велике. Січень, 2022

Якщо спуститися трохи вниз, то можна відмежуватися від цього індустріального ландшафту на пляжі озера. В невеликих заростях обладнана досить цікава зона відпочинку, де про близькість індустріального ландшафту нагадують тільки ковші, деякі з яких перероблені на гойдалки чи просто декорації.

Дуже приємна відпочинкова зона з видом на озеро. Січень, 2022

Які враження?

Хоч ми і не скористалися повнотою пропозиції цього музею під відкритим небом, бо не обійшли всі споруди і не заглянули в музейні експозиції, всі були задоволені. Батьки, бо думали, що такі машини збирають тільки в якості декорацій для кіно, школярка, бо розририла свої уявлення про те, як це виглядало наживо, а не через відео чи картинки в книжці, дошколярик, бо було дуже багато місця і можна було вилізти на машину монстра плюс майданчик.

Місцина має добру транспортну доступність з усіх боків, для фанів інженерії чи любителів металевих великих споруд можна в будь який час приїзджати. А от любителі музики, як важкої, так і класичної, мають стежити за анонсами, щоб поєднати звук і картинку. До слова сказати, що простір, який огороджують ці 5 гіганських машин, формує концертний майданчий Ферополіс Арена, що поміщає 25 тис. шанувальників музики.

Мамський блог. ЩО буде цікавого у 2022 році?

Підсумки 2021 року показують, що для мамського блогу це були виключно книжкові публікації. Чи не було в нас інших подій? Звичайно були. В окремому пости ми б хотіли оглянути всі наші минулорічні мандрівки. Всі вони локалізувалися, або в Німеччині, або в Україні. Це пов’язано з тим, що планувати на далекі відстані було досить ризиковано через постійну зміну правил та можливостей перетину кордону. Але Мамський блог не вважає, що мандрівки були нудними. В них ми навчилися краще розуміти, що потребуємо самі та що цікаво нашим дітям.

Зимові мандрівки взимку 2021. Перважно безлюдні місця. Балтійське узбережжя, озера довколо Берліну та локакації Саксонської Швейцарії

Книжки 2021 року виконували роль збалансування психологічного стану. Читали всі: і тато, і мама, і дочка, а син слухав і вивчав потрохи літери української абетки. Це була переважно художня література, трохи мотиваційної та навчальної. Для дорослих користувалися переважно форматом електронних книжок. Діти отримали у 2021 році до своєї бібліотеки неймовірні книжки від українських видавництв, де прекрасне все і ілюстрації і тексти. Книжки німецькою купували теж, але не багато. Доступна бібліотека та її пропозиція цілком задовольняє попит.

Саморозвиток батьків та виховання дітей. Мамський блог створений для того, щоб ділитися досвідом і в жодному разі не роздавати поради, особливо щодо фізичного чи психологічного розвитку дітей. Мусимо сказати, що присутність фахівців в цифровому просторі збільшилася і є чудова нагода отримати відповіді на питання виховання, здоров’я чи стосунків завдяки відео чи постам у соцмережах. Але зауважуємо, що комунікація з живими спеціалістами є визначальною, бо у відео не опишеш всю множинність випадків та ситуацій.

Радість від життя. Те, що велика частина мешканців з березня 2019 року вимушена була сидіти по домівках змусили багатьох переглянути своє ставлення до життя в цілому та щастя зокрема. Повернулося відчуття, що щастя в дрібницях, а можливість зустрітися наживо має особливу цінність. Думаємо, що багато сімей з дітьми відновили традиції споглядання природи та спільного дозвілля.

Мандрівки. Вони можуть бути і довгі і короткі, екзотичні та звичайні. Батькам вони дають зміну картинки та відпочинок, дітям радість від нового досвіду та відчутті звободи. Нам би хотілося більше ділитися своїм досвідом мандрування з двома дітьми та планування маршрутів для такого формату.

Також Мамський блог цікавиться питаннями щодо взаємодії цифрового контенту та дитей. Попри пануюючу негативну оцінку впливу цифорового контенту на дітей, деякі програми, додатки все таки можуть допомогти у вивченні іноземних мов та дати доступ до розвиваючих матеріалів. Ми б хотіли також торкнутися цієї теми у нашому блозі. Все таки повальна діджиталізація потребує вироблення правил безпеки та користування цим контентом.

До нових зустрічей на сторінках мамського блогу в 2022 році!