Одного зимового вечора я зрозуміла, що моя внутрішня батарея потребує зарядки. Намагаючись в перші три дні новоприбулого року доробити деякі серйозні справи, усвідомила, що хочу чогось несерйозного. Так щоб емоційно і не занадто інтелектуально. Взяла в руки Шалене танго. Істеричний роман, автор Йоанна Фабіцька і не прогадала.
Ця книжка потрапила до мене в кінці минулого 2019 року як спроба долучитися до обміну україномовними книжками для читання в Берліні. Маючи в електронній книжці недочитаний цікавий нарис про життя в Сполучених Штататах та ще декілька недописаних текстів на серйозні теми, я вирішила, що братиму, щось просте і легке на сприйняття. І подібно мені дістався справжній жіночий роман від польської письменниці. Сучасний, з усіма викликами сучасного польського життя у столичному місті. Багато в чому схожого на українські столичні історії.
Ця книжка, що перекладена та видана у видавництві Урбіно, має динамічний і життєвий сюжет. Історія прочиталася під келих Чизано і занурила в історію, що трапилася з однією панею після того, як її життя здавалося повернуло до тупикової бічної вулиці. Молода жінка, маючи в арсеналі невдалий досвід сімейного життя від якого залишився дуже терпеливий син, зробила другу спробу влаштувати своє приватне життя і потерпіла фіаско. Почуваючи себе розтиснутою головна героїня налаштувалася нидіти і жаліти себе. Але не так сталося, як планувалося, бо на горизонті з’явилися подруги. І справа отримала несподіваний поворот, навіть декілька і під музику спочатку в танго, потім в вальсі, а згодом і в самбі. Все закінчилося без явного щасливого кінця, але герої вийшли з цієї пригоди з цікавим досвідом.
Власне героїв в книжці не багато, але всі вони дуже колоритні. Певний такий собі зріз суспільства, яке впевнено обживається в капіталістичному світі. Тут і проблеми міграції та заробітчанства, певних кар’єрних тупіків у консервативному суспільстві, і навіть такий собі ейджизм. Останній момент стосується як жіночих так і чоловічих персонажів. Суспільство своїми стереотипами та оточення їх озвученням нас деколи затискає так, що ми забуваємо іти за мрією. А це дуже важливо.
Попри всю легкість і безтурботність, яку приписують жіночим романам, це спроба осмислити стиль життя з усіма його атрибутами успішності для сучасної жінки, істеричний роман торкається стосунків між людьми та права зробити помилку. Ядвіга головна героїня дуже далека від ідеалу мами, дружини, успішної кар’єристки, доброї сусідки. Така собі трохи розтелепана, дещо наївна молода освічена жінка з якою трапляються пригоди.
За динамікою сюжету роман дещо подібний на сценарій фільму, за змістом наближений до реалій, де картинка в телевізорі робить значний вплив на стиль життя.
Істеричний роман – це таке собі підглядання в життя, яким живуть сучасні жінки та намагання зрозуміти як формуються стосунки між людьми. Головна цінність твору для мене це зануритися в цю хімію стосунків між людьми різного віку, об’єднаних довкола головної героїні. В книжці є також головний герой з іменем Ципріян. Цьому персонажу мабуть довелося найдужче напружуватися, щоб достойно виходити з певних життєвих перепетій. Цікаво спостерігати, як із самовпевненого бабія він до кінця історії перетворюється на людину, яка ішла до своєї мрії і отримала від життя ще один невеликий подарунок. Спочатку цей був умовний сумнівний пакет, але до кінця роману стає зрозуміло, що це справді приємний сюрприз.
В цілому книжка цікава динамічна і смішна. Бо здатність іронізувати це важлива риса, яка додає нам сили долати життєві виклики і радіти життю. Не буду переказувати далі зміст, додам, що для мене така подача історій про жінок була цікавою. Її можна читати в дорозі, в процесі очікування, під ковдрою і теплим вином, з ранковою кавою на балконі, на дачі чи в селі під вишнею, які так полюбляв один з персонажів історії.