Інсбрук – це місто в якому з усіх боків бачиш гори. Воно розташоване в широкій долині річки Інн. Заселене з найдавніших часів. Зараз п’яте за величиною місто Австрії. На околицях в парниках вирощують капусту та різні сорти салату, а в центрі панує виключно міська атмосфера. Це місто з власним міським стилем, нашаруваннями різних історичних періодів, сучасними будівлями. Адміністративний центр Тіролю з близько 130 тис. власне інсбрукців та ще 170 жителями навколишніх містечок, що утворюють агломерацію. Великих міст у Австрії не багато, але ті що є, це ого-го. Дивуюсь як серед такого рельєфу, в умовах чотирьох погодних  сезонів, з довгою сніжною зимою вдалося збудувати таке доступне з усіх передмість, просторе місто. Взагалі транспортне сполучення, попри гірську місцевість тут вражає. Це дуже важливо, коли мандруєш з дітьми.

Взагалі прогулянка Інсбруком не входила в наші гірсько-морські сільські плани, але ми чомусь вирішили, що непогано було б подивитися, як живуть тут люди в містах. Виїзд був спонтанний, ми трохи блукали, не туди повертали, не могли знайти парковку, але трохи побачили і залишилися задоволені. Крім краєвидів ми відвідали два музеї. Один з них, Тірольський краєзнавчий музей, вразив всіх. Ми пробули там достатньо довго і побачили дуже багато. Експозиція має як ретроспективне представлення (елементи побуту різних часів з Тіролю) в скляних вітринах, так і космічні інтерактивні екрани з голосовим відтворенням і описом процесу чи явища. Орест поводив себе тихо, Регіна мала круглі очі від здивування, бо багато чого можна було чіпати, більше того тиснути на кнопки чи вибирати те, що більше зацікавило. Зали різні, великі і малі, часом не схожі один на одного, обов’язкове кафе та сувенірна крамничка, широке і просторе подвір’я.

 

Далі ми повитріщалися на велику вежу для стрибків з трампліна. Взагалі Інсбрук та околиці – це одна з зимових спортивних столиць всієї Європи. Можна було піднятися на висоту і звідти побачити мабуть половину федеральної землі Тіроль. зваживши всі за і проти але ми вирішили що краще буде трохи прогулятися в місті.

Перед тим зробиши пару світлин, щоб довгими осінніми чи ранньовесняними днями покращувати собі настрій цими фото з великою кількістю сонця, гір та позитиву.

 

В місті ми відвідали державний музей Тіролю, де основна частина експозиції це твори мистецтва: художні твори, елементи інтер’єрів, музичні інструменти, побутові речі, в основному періоду Австро-Угорської імперії. На цей день у нас виявилося трохи забагато музеїв, тому вирішили в Інсбрук приїхати ще якось. Прогулялися по місту, поблукали по виїздах на автобан і повернулися назад в долину Пітцталь. Вирішили наступного дня ще трохи погуляти на свіжому повітрі. І вже почали перепаковувати речі для моря.

Чи варто гуляти з малими дітьми по музеях? Зразу скажу, що кожен вирішує для себе сам. Колись наш наймолодший мандрівник мав 9 місяців ми мали трохи суперечливий досвід у історичному музеї Вільнюса. Той музей мав дуже цікаву акустику і чудове ехо. Ми дізналися про це коли хлопчик випадково скрикнув і йому сподобалося. Тому там ми побули трошки менше, ніж могли б. Музей був цікавий, але мені здалося, що поведінка найменшого мандрівника заважає всім іншим. Хоча від персоналу та інших відвідувачів ніяких коментарів не було. Дітям добре там, де добре їхнім батькам.

Експозиція обох музеїв, де ми побували в Інсбруку облаштована так, що можна з візками, возиками, з пандусами та ліфтами, а також облаштовані місця, якщо треба перепочити і осмислити побачене. На вбиральнях із запасними підгузками не акцентую, вони були всюди. Окрема ситуація з квитками, попри купу спеціальних знижок, пропозицій, які виникають, коли Ви зупиняєтеся в готелях Тіролю є ще спеціальна пропозиція, яка називається сімейний квиток. Різниця в ціні між звичайними квитками і сімейними та груповими квитками відчутна. Так що ходіть у музеї сім’ями та групами.

В цілому маленька екскурсія до Інсбруку завершилася на бажанні приїхати сюди ще і побачити ще щось цікаве наступного разу.