Попрощавшись плавними гірськими краєвидами Штирії наступного тижня ми взяли курс на Тіроль. Ця частина Австрії, без перебільшення, всесвітньо відома своїми гірськолижними курортами. Але гори вони цікаві влітку також. Тим більше, що наявна інфраструктура дозволяє подивитися гори і з майже однорічним малюком.

Залишивши за спиною місто в горах Іннсбрук, ми потихеньку почали забурюватися в гори. Висота прокладеної дороги з кожним поворотом збільшувалася, за кожним вигином дороги, гори затискали автотрасу все тісніше і тісніше. В таких обіймах ми мріяли опинитися давно, тому радості не було меж. Хвилювання за закладені вуха виявилися даремними, переїзд пройшов добре. Дивувало тільки одне, як люди підкорили ці скелі: дороги, будівлі, а пізніше ще і підйомники та ліфти в тунелях. Це якесь надзвичайне поєднання краси природи та інженерної майстерності.

Туристичні принади місцевості люди оцінили давно, тому деякі готелі мають давню історію. Ми зупинилися в одному такому старостильному готелі в поселенні Sankt Leonhard im Pitztal.

 

 

Ця долина і відомий зимовий курорт відомі як Піцталь. По самій долині прокладена дорога вздовж якої лежать декілька невеликих сіл з великою кількістю готелів. Сама долина впирається в льодовик, де і розташовані всі найбільш відвідувані місця. Там ми побували в кінці нашого тижня.

А почали з такого приємного маршруту, який називавася панорамний. Тобто через сіножаті прокладена доріжка, яка місцями переходить в стежку, часом в мостик через струмок, а потім знову в утрамбовану дорогу. Цей маршрут можна гуляти в різні боку залежно від настрою і часу доби, також він ідеальний для пробіжок.

Взагалі в цій долині дуже цікаве поєднання сільського господарства, в основному тваринництва і туризму. І ці дві діяльності одна одній не заважають. Навпаки, тюки з сіном посилюють відчуття спокою, а скошена трава додає аромату справжнього села.